Улюблені, нехай ніхто із нас не зневірюється у своєму спасінні! Гріх не в нашій природі, ми отримали волю і свободу. Ти – богохульник? Можеш стати апостолом. Ти – митар? Можеш стати євангелістом. Ти – розбійник? Можеш здобути рай. Ти – волхв? Можеш поклонитися Владиці. Немає такого гріха, який не загладився б покаянням. Для того Христос і обрав крайні ступені нечестя, щоб ніхто наостанку не мав нічого для виправдання.

З лона Отчого зійшовши і ставши для нас, православних християн, дорогою спасіння, Господь ласкавим і божественним Своїм словом навчає нас покаяння, кажучи: ,,Я прийшов не праведників, а грішників призвати до покаяння” (Матв. 9:13); і ще: „Не здоровим треба лікаря, а недужим” (Луки 5:31).

Дамо точне і докладне поняття про прелесть. Що таке прелесть? Прелесть - це ушкодження людського єства неправдою. Прелесть - це стан всіх людей, без винятку, спричинене падінням наших праотців. Всі ми – у прелесті. Знання цього є найбільшим запобігання від прелесть. Найбільша прелесть – визнавати себе вільним від прелесті. Всі ми обмануті, всі спокушені, всі перебуваємо в помилковому стані, маємо потребу у звільненні істиною.

Диявол має бути переможений не владою Божою, а праведністю. Бо хто є більш владним, ніж Вседержитель.

Кожен знає з власної практики, що багато в чому поведінка залежить від одежі. Звичайно ж, більш гордо, розкуто та "незалежно1' буде себе відчувати людина в дорогій вечірній сукні чи костюмі, ніж, для прикладу, в звичайній буденній одежі.

О, Всемилостивий Господи! Я знаю, що велике щастя моє залежить від того, як любитиму я Тебе всією душею і всім серцем моїм і та щоб виконувала у всьому святу волю Твою. Керуй же Сам, о Боже мій, душею моєю і наповнюй серце моє: я хочу догоджати Тобі Одному, бо Ти Творець і Бог мій. Охорони мене від гордості і самолюбства; розум, скромність і доброчесність нехай прикрашають мене. Лінощі противні Тобі і породжують пороки, подай же мені охоту до праці і благослови труди мої. Оскільки ж закон Твій святий наказує людям жити в чесному подружжі, то приведи мене, Отче Святий, до цього освяченого Тобою стану, не для догоди бажанню моєму, а для виконання призначення Твого, бо Ти сам сказав: недобре чоловікові бути одному і сотворивши йому жінку на помічницю, благословив їх рости, множитися і населяти землю. Вислухай смиренну молитву мою, з глибини дівочого серця Тобі принесену, дай мені чоловіка чесного і побожного, щоб ми в любові з ним і згоді прославляли Тебе, милосердного Бога, Отця і Сина і Святого Духа нині і повсяк час, і на віки вічні. Амінь.

Намагайся більше слухати себе, а не аналізувати діла, вчинки і поводження з тобою інших, якщо ж ти не бачиш в них любові, то це тому, що ти сам в собі любові не маєш.
Де покора, там і простота, а ця Божа галузь не випробує установ Божих. Бог не нехтує молитвами, але прохання їх іноді не виконує...

Правила церковні завжди забороняли споживати у святу Чотиридесятницю м'ясо, молоко і яйця (набіл). Порушникам цих правил загрожувало відлучення від Церкви (6-ий Всел. Соб., правило 50). Давні християни на Сході в Чотиридесятницю вживали тільки городні овочі і плоди дерев (Лаод. соб., правило 50), здебільшого навіть неварені. Св. Іоанн Златоуст (4 ст.) пише, що деякі ревнителі посту не тільки не вживали вина й оливи, а навіть взагалі нічим не приправляли своїх страв і задовольнялися протягом цілого посту тільки водою й хлібом. Дякувати Богові, є такі люди і в наш час. Це їх молитвами Господь ще милує нас і нашу Україну.

—Якщо я дитина Божа, то як я зберігаю цю гідність?
Кожен гріх – це образа нашого Батька – Бога.

Допомога була у всіх віках природнo-людським добрим ділом. Так було колись і так залишилось. Нас не потрібно вчити про її необхідність, про її важливість, про її цінність. Все зрозуміло само собою. Ми не можемо жити без інших, а інші потребують нас.

Щоб посилити в християн настрої побожності й бажання відвідувати храми, Церква закликає їх утримуватися в час послу від усього, що суперечило б настроям покаяння, смирення, духовної зосередженості і жалю за гріхи.