З церковних канонів

Правила церковні завжди забороняли споживати у святу Чотиридесятницю м'ясо, молоко і яйця (набіл). Порушникам цих правил загрожувало відлучення від Церкви (6-ий Всел. Соб., правило 50). Давні християни на Сході в Чотиридесятницю вживали тільки городні овочі і плоди дерев (Лаод. соб., правило 50), здебільшого навіть неварені. Св. Іоанн Златоуст (4 ст.) пише, що деякі ревнителі посту не тільки не вживали вина й оливи, а навіть взагалі нічим не приправляли своїх страв і задовольнялися протягом цілого посту тільки водою й хлібом. Дякувати Богові, є такі люди і в наш час. Це їх молитвами Господь ще милує нас і нашу Україну.
Дуже важливим є під час посту не тільки не вживати скоромної їжі, але і взагалі обминати будь-яке пересичення. Адже і пісною їжею можна перенасититися , - і це вже аж ніяк не назвеш постом. Людина повинна вживати лише стільки їжі: скільки потрібно для нормального функціонування її організму - і не більше. "Не тіло для їжі, але їжа для тіла", -пише апостол Павло. Устаючи з-за столу, вона повинна відчувати себе грішки голодною, або, як кажуть святі Отці, "залишити місце для Духа Святого".
А ось що радить св. ігумен Боніфатій із Теофанії: "В роздумах про їжу ми повинні спостерігати за тим, щоб не розрізняти між смачним і несмачним їством. Ця риса притаманна тваринам, в розумній же людині не гідна похвали. Відмовляємося ж ми від приємної їжі для того, щоб приборкати воюючі члени нашого тіла і дати свободу діям духу.
Істинний ( справжній, щирий, правдивий ) піст полягає не в єдиному виснаженні тіла, але й у тому, щоб той шматочок хліба, який ти сам хотів з'їсти, віддати жадаючому. Блаженні голодні, бо вони наситяться (Мат. 5, 6).
До строгого посту святі люди приступали не раптом, а починали поступово, і мало-по-малу ставали здібними задовольнятися наймізернішим. Преподобний Дорофей, привчаючи свого учня Досифея до посту, поступово віднімав від його столу по малій частині, так що від чотирьох фунтів, міри його щоденної їжі, довів до восьми шматочків хліба.
Їжі кожен день потрібно приймати стільки, щоб тіло, укріпляючись, було другом та помічником душі в здійсненні доброчесностей. Інакше може бути так, що при ослабленні тіла й душа ослабне. По п'ятницях і середах., особливо ж у чотири пости, по прикладу Отців, приймай, як можеш., їжу один раз у день, - повчав св. Боніфатій, - і Ангел Господній приліпиться до тебе."
Ось як справдилися його слова в житті двох братів -християн. Татари, при нападі на Київські землі захопили в полон двох братів-бояр. Один з них тримав піст у понеділок, не вживаючи в цей день скоромної їжі. Коли ж агаряни почали примушувати братів споживати їхню їжу, вони не підкорилися й залишилися голодними на протязі цілого дня. На другий день незвиклий поститися не витримав і почав їсти агарянське їство. Брат, який дотримував піст по понеділках, не підкорився й продовжував залишатися голодним. Агаряни почали бити його та заставляли покоритися їм. Перебуваючи три дні без їжі, терплячи побої, брат не підкорився. Бачачи його силу та терпіння, агаряни зв'язали його та й кинули під віз. Страждалець, витримуючи муки, молився. Опівночі до нього прийшов світлоносний юнак і каже: "Вставай". Він же відповідав:" Як же мені встати?- Я міцно зв'язаний". Юнак знову наказує: "Вставай, не бійся". Страждалець спробував встати і мотузки на ньому зараз же розв'язалися. І сказав йому світлоносний юнак: "Не бійся й іди за мною", - і повів його через орду, попри поганських татар. Вивівши його з ворожого оточення, чудесний муж повелів втікачеві вилізти на дерево і сказав: "Нічого не бійся, тільки мовчи". Брат запитав свого рятівника: " Хто ти, пане?". Світлоносець відповів: "Я - Ангел понеділка". Після цього він став невидимий. Брат же залишився у великій радості та трепеті. Вранці агаряни почали бити й мучити другого брата й жорстоко його вбили. Вони спалили його на вогні, як палять свиней. Коли розвидніло, вся орда рушина на пошуки втікача, але ніхто з них не глянув на дерево, на якому ховався боярин. Коли проминула небезпека, він зліз із дерева, прийшов на батьківщину і, не повертаючи до рідних, пішов у Пафнутіїв монастир, де й прийняв чернечий постриг. (Волоколамський патерик. Л. 28).
Людина, що тримає піст - у великій пошані перед Богом. Господь ангелам доручає супроводжувати її при житті, і навіть по смерті. Своїм Ангелам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, - на руках вони будуть носити тебе..." (Пс. 90; 11,12).
Ось що розповідають про авву Пахомія. Одного разу несли дорогою гріб з померлим. Зустрівши погребальну процесію, авва Пахомій побачив двох Ангелів, які супроводжували мертвого позаду його смертного ложа. Роздумуючи про них, вік просив Бога, щоб Він відкрив йому розуміння щодо баченого. Аж ось двоє Ангелів підійшли до нього й він запитав їх." Чому ви. будучи Ангелами, супроводжуєте мертвого?" І відповіли йому Анголи:" Один із нас - Ангел середи, інший - п'ятниці. І, оскільки, до тих пір, доки він жив, його душа не переставала поститися в середу та п'ятницю, супроводжуємо цього покійника. Так, як навіть до своєї смерті він дотримував піст, так й ми прославляємо того, хто добре подвизався для Господа" (Древній патерик. 1874.С.406.№26).




Джерело: Сайт храму Всіх Українських Святих і Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий Цвіт"