Індійська йога відома на Заході вже багато десятиліть, а в Америці вона дала початок особливо багатьом культам, а також популярній формі фізичної терапії, цілі якої імовірно далекі від релігії. Майже двадцять років тому французький чернець-бенедиктинець написав про свій досвід перетворення йоги в "християнське" учення; наступні описи узяті з його книги. Індійська йога — учення, що рекомендує досить аскетичний, підлеглий дисципліні спосіб життя, — полягає в управлінні диханням і в певних фізичних позах, які приводять до стану розслаблення, сприяючого медитації, при якій зазвичай застосовується мантра, або священний вислів, який допомагає зосередитися. Суть йоги не в самій дисципліні, а в медитації, яка є її метою.

Торік, в передріздвяному випуску однієї вельми шанованої газети помістили просвітницький матеріал про ворожіння, гороскопи, ворожбу і інші окультні послуги, а на наступній смузі виявилася статейка з доступним викладом техніки ворожіння для всіх бажаючих. Як там було сказано, «якщо хочете взнати своє майбутнє — не відкладайте! Святки для цього самий відповідний час.»

Один римський сотник просив Господа нашого Iсуса Христа про зцiлення свого слуги. Господь сказав йому: "Я прийду i зцiлю його" (Мф. 8, 7). Але сотник припав до нiг Христових i сказав: "Господи! Я недостойний, щоб Ти увiйшов пiд покрiвлю мою, але промов тiльки слово, i видужає слуга мiй" (Мф. 8, 8). Уже одне це свiдчить, що сотник, будучи язичником, твердо вiрив у Божественну всемогутнiсть Iсуса Христа, в той час як i кращi з юдеїв не вiрили в Нього. Тому Господь, почувши такi слова сотника-язичника, звернувся до людей, що йшли за Ним i сказав: "I в Iзраїлi не знайшов Я такої вiри" (Мф. 8, 10).

А тепер ми повинні розглянути, як відноситься християнська мораль (моральність) до питання статевих стосунків і що християни називають чеснотою цнотливості. Християнське правило цнотливості не слід плутати з суспільними правилами скромності, пристойності або благопристойності. Суспільні правила пристойності встановлюють, до якої межі допустимо оголювати людське тіло, яких тем пристойно торкатися в розмові і які вирази вживати відповідно до звичаїв даного соціального кола.

Більшості з нас з дитинства знайома історія великого італійського ученого, якого жорстокі інквізитори змусили до публічного зречення від своїх переконань. Галілео Галілею присвячено немало віршів, романів і п'єс. І кожен з читачів і глядачів ставив себе на місце героя і задавався питанням: “А відрікся б я перед лицем таких мук?”. Саме з інквізиційним розслідуванням і пов'язано найбільше число міфів про “мученика науки”, в якого тортурами вирвали зречення, але все таки не змогли зломити. Вінцем міфології є нібито виголошене Галілеєм “Все-таки вона крутиться!”.

Історія має далеко не повні дані про життя святого Михаїла, ще менше - про його боярина Федора. Гадають, що святий Михаїл народився у 1179 році. З дитинства він відзначався благочестям, лагідністю. Юний Михаїл мав слабке здоров'я, але щиру віру. З молодих літ полюбив Бога, був лагідним і милосердним до бідних і уникав мирської слави, яку вважав тоншою від павутини. Надіючись на милість Божу, він у 1186 році попросив молитов у давньоруського подвижника - преподобного Никити Переяславського (пам'ять 24 травня ст.ст.), одержавши від нього посох, видужав.
Пам'ять - 3 жовтня (нов. ст.).

Святитель Іов (в миру – Іван Матвійович Борецький) народився в родині українського шляхтича у с. Бірча на Львівщині. Рік і дату його народження важко встановити, нічого не відомо і про його дитинство. Напевно батьки дали Іванові непогану початкову освіту, а вже потім направили на навчання спочатку до Львівської братської школи, а потім і до Острозької академії. Тут Іван Борецький мав змогу познайомитися з видатними вченими-богословами та отримати від них добрі настанови у вірі православній та корисних науках. Майбутній святитель Київської кафедри з великою пошаною ставився до благовірного князя Костянтина Острозького – фундатора академії.
Пам’ять святителя Іова святкувати 15 березня (за новим стилем).

1 Середа
Мчч. Леонтiя, Іпатiя та Феодула (70–79). Прп. Леонтiя, канонарха Печерського, в Дальнiх печерах (ХІV).
Боголюбської iкони Божої Матерi, у Боголюбовi Володимирської обл. (1157). Шанованi списки Боголюбської iкони Божої Матерi: Зимаровська (ХІІІ) i Московська (1157).
Рим., 105 зач., ХІ, 2–12. Мф., 42 зач., ХІ, 20–26.

Дітям властиво гратися. Заборонити підліткові грати в що-небудь майже неможливо. Вже дуже часто батьківські спроби за допомогою широкого ременя виліпити зі свого чада «старця» приносять плачевні плоди. До 13-15 років дитя, що не «награлося», ще не настільки міцне у вірі, щоб повністю віддати перевагу молитовному пильнуванню іграшкам. Самолюбні ж батьки неодмінно хочуть бачити в своєму нащадку «старця». В результаті — відкритий бунт, скандал в будинку.

Ми з Оксанкою якось завжди йшли по життю поруч: вчилися в одному класі, потім поступили в один вуз, хоч і на різні факультети. Майже одночасно хрестилися. Якось зайшла розмова про монастир, і Оксанка сказала, що раніше уявляла собі черниць у вигляді похмурих старих, які живуть в кам'яних печерах. А попадися їм на дорозі, вони відразу пальцем загрожують: покайся, грішниця, бо згориш в пеклі! Страшні особи. Але цим міфам належало розвіятися. Окрім монастиря Ново-Тихвінського, іншої жіночої обителі у нас в Єкатеринбурзі немає, тому не можна сказати, щоб ми довго роздумували, куди поїхати.

Для сучасних людей вихідні зводяться до розваг. Вихідні дні, які дозволяють вийти з дому і зайнятися своїми справами, коли робітник отримує право на те, щоб вийти з безперервного трудового ритму фабрики; саме вихідні дні замінили собою свята для більшості людей. Саме вихідними днями, та відпустками міряє людина своє життя. Навіть те, що ще називається за звичкою святами, по суті вже не більше ніж позачерговий вихідний, коли можна зайвий раз відпочити, і найчастіше за принципом: кращий відпочинок – це зміна діяльності: дачу скопати, картоплю підгорнути...

Преподобний Авксентій, за походженням сирієць, служив при дворі імператора Феодосія Молодшого (418 - 450). Він був відомий як доброчесна, вчена і мудра людина, та дружив з багатьма благочестивими мужами свого часу. Оскільки його гнітила світська суєта, то святий Авксентій прийняв сан пресвітера, а потім і чернечий постриг. Після цього, вирушивши у Віфінію, він знайшов відокремлене місце на горі Оксія, неподалік Халкидона, і почав там провадити усамітнене життя. (Ця гора згодом була названа Авксентієвою.) Місце подвигів святого було виявлене пастухами, що шукали загублених овець. Поголос про нього рознісся, і до нього почали приходити люди за зціленням. Іменем Божим святий Авксентій зцілював безліч хворих і немічних.
Пам'ять - 27 лютого (за новим стилем).