Празнує днесь Церква визначне торжество трьох Учителів, вони бо укріпили Церкву своїми божественними догматами
(Сідален утрені празника).
Дня 12 лютого (за новим стилем) святкуємо пам'ять трьох великих і дуже значних ієрархів, учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: св. Василія Великого, св. Григорія Богослова, св. Іоана Золотоустого. В нашому народі цей празник знаний як "Трьох Святих". Вони передали нам чисту віру Нікейського собору, вони пояснили нам догмати про Св. Трійцю, Христове Божество та Пресв. Євхаристію.
За їхні заслуги св. Православна Церква зве їх рівноапостольними, органами Св. Духа, колонами Церкви та вчителями вселенної. Всіх їх єднала апостольська ревність за св. віру і спасіння душ. Тож поглянемо на кожного з них в осібності.
Святий Василій Великий (329-379)
Його батьки і діди це визначні патриції, безстрашні визнавці св. віри. Його небуденні здібності, надзвичайно бистрий ум, велике бажання знання, а притім фінансова спроможність, відчинили йому дорогу до найславніших шкіл і професорів.
Св. Василій зі своєї природи аскет і богослов. Будучи архиєпископом Кесарії у Каппадокії він означився як добрий організатор, знаменитий бесідник, визначний письменник, реформатор богослужіння і св. Літургії, ревний опікун сиріт та вбогих, законодавець монашого життя у монастирях. За його заслуги Церква дала йому титул Великого.
Св. Григорій Богослов (к. 326-390)
Його батько, також на ймення Григорій, був єпископом у Назіянзі в Каппадокії. Його мати Нонна дала обітницю присвятити сина Богові.
Як св. Василій так і св. Григорій одержав всесторонюю освіту на високих школах. В дорозі на студії до Афін його корабель захопила на морі буря. Боячись, що він може загинути неохрещеним, він дав обіт Богові, що як врятується, то все своє життя віддасть Йому на служіння.
В Афінах він стрінув св. Василія і вони стали вірними друзями на все життя. Потім св. Григорій згадує: "Ми знали тільки дві дороги: одну до храму на молитву, а другу до школи по науку".
Його батько висвятив його на священика, а св. Василій призначив на єпископа Сазими. Через кілька літ св. Григорій уже був архиєпископом Царгороду. Його проповіді це перлини мистецтва й архитвори бесіди.
Догмат про св. Трійцю він кладе в основу релігії. Візантійці називали св. Григорія християнським Демосфеном.
Св. Григорій з природи тихий, ніжний, чутливий. Завжди мріяв про життя молитви.
Св. Іоан Золотоустий (347-407)
Він дитина великого міста Антіохії. Там родився і там довгі літа був активний як ревний священик і невтомний проповідник. Проповідь - це нерозлучна частина його життя і душі. "Не можу одного дня проминути, - каже він своїм слухачам, - щоб вас не накормити зі скарбів св. Письма". Своїми проповідями він захоплював великі маси, за що й прозваний Золотоустим.
Св. Іоан Золотоустий це ревний і повний жертви пастир, учитель віри й моралі. До нас дійшло понад 800 сотень його проповідей, книга про священство та багато листів.
(Сідален утрені празника).
Дня 12 лютого (за новим стилем) святкуємо пам'ять трьох великих і дуже значних ієрархів, учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: св. Василія Великого, св. Григорія Богослова, св. Іоана Золотоустого. В нашому народі цей празник знаний як "Трьох Святих". Вони передали нам чисту віру Нікейського собору, вони пояснили нам догмати про Св. Трійцю, Христове Божество та Пресв. Євхаристію. За їхні заслуги св. Православна Церква зве їх рівноапостольними, органами Св. Духа, колонами Церкви та вчителями вселенної. Всіх їх єднала апостольська ревність за св. віру і спасіння душ. Тож поглянемо на кожного з них в осібності.
Святий Василій Великий (329-379)
Його батьки і діди це визначні патриції, безстрашні визнавці св. віри. Його небуденні здібності, надзвичайно бистрий ум, велике бажання знання, а притім фінансова спроможність, відчинили йому дорогу до найславніших шкіл і професорів.
Св. Василій зі своєї природи аскет і богослов. Будучи архиєпископом Кесарії у Каппадокії він означився як добрий організатор, знаменитий бесідник, визначний письменник, реформатор богослужіння і св. Літургії, ревний опікун сиріт та вбогих, законодавець монашого життя у монастирях. За його заслуги Церква дала йому титул Великого.
Св. Григорій Богослов (к. 326-390)
Його батько, також на ймення Григорій, був єпископом у Назіянзі в Каппадокії. Його мати Нонна дала обітницю присвятити сина Богові.
Як св. Василій так і св. Григорій одержав всесторонюю освіту на високих школах. В дорозі на студії до Афін його корабель захопила на морі буря. Боячись, що він може загинути неохрещеним, він дав обіт Богові, що як врятується, то все своє життя віддасть Йому на служіння.
В Афінах він стрінув св. Василія і вони стали вірними друзями на все життя. Потім св. Григорій згадує: "Ми знали тільки дві дороги: одну до храму на молитву, а другу до школи по науку".
Його батько висвятив його на священика, а св. Василій призначив на єпископа Сазими. Через кілька літ св. Григорій уже був архиєпископом Царгороду. Його проповіді це перлини мистецтва й архитвори бесіди.
Догмат про св. Трійцю він кладе в основу релігії. Візантійці називали св. Григорія християнським Демосфеном.
Св. Григорій з природи тихий, ніжний, чутливий. Завжди мріяв про життя молитви.
Св. Іоан Золотоустий (347-407)
Він дитина великого міста Антіохії. Там родився і там довгі літа був активний як ревний священик і невтомний проповідник. Проповідь - це нерозлучна частина його життя і душі. "Не можу одного дня проминути, - каже він своїм слухачам, - щоб вас не накормити зі скарбів св. Письма". Своїми проповідями він захоплював великі маси, за що й прозваний Золотоустим.
Св. Іоан Золотоустий це ревний і повний жертви пастир, учитель віри й моралі. До нас дійшло понад 800 сотень його проповідей, книга про священство та багато листів.
