"Ти всіх Святих зібрав чесноти, Отче наш Василіє, Мойсеєву покору й Іліїну ревність, Петрове визнання і Іоанове боголовіє, і як Павло ти безнастанно взивав".
(Стиховня вечірні Василія)
Дня 14 січня наша Церква святкує пам'ять смерті одного з найбільших і найвизначніших Отців Церкви, учителів віри й монаших законодавців, св. Отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської в Малій Азії (329-379). Він не тільки аристократ з походження, але й аристократ духа, характеру, науки і святості. Печать його глибокої віри, геройської любові Бога і ближнього спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті Православ'я й нашого народу.
Перша знамення ціха св. Василія як архипастиря це безстрашність у визнаванні й обороні св. віри. В його часах єретики-аріани люто переслідували правдивих визнавців Христа. Цісар Валєнс (364-379), хрещений аріанським єпископом, став завзятим апостолом аріанізму. Серед нелюдських і жорстоких гонінь єпископів і вірних одинокий Василій важився ставити чоло самому цісареві. Історики записали нам зустріч св. Василія з Модестом, префектом преторії. Як Валєнс, так і він запеклий аріанин. Він казав спалити з кораблем 88 священиків. Модест кличе до себе св. Василія і приймає його гордо і зухвало. Він навіть не дає йому титула єпископа. Говорить до св. Василія з криком і грозить йому вигнанням, конфіскацією майна, муками і смертю. На всі ті страшні погорози св. Василій спокійно відповідає: "Грози мені чим іншим, бо ніяка з тих кар мене не зворушує". Модест відтак звітує цісареві Валєнсу про свою розмову з Василієм і каже: "Пане, єпископ нас переміг. Він вищий понад усякі погрози і не дасться захитати ніякими переконуваннями". І цісар полишив св. Василія у спокої.
Любов св. Василія, ще одна його ціха, завжди була готова помогти приятелям і ворогам, завжди чуйна, прозорлива й усіх обіймаюча. Для бідних, старих, хворих, опущених, сиріт і вдовиць він будує великі добродійні заведення, що творили наче осібне місто коло Кесарії і від його імені дістали назву Василіяди.
Свої великі таланти, знання, сили і здоров'я він жертвує для добра своїх овечок. Він усякими способами боронить своє стадо перед наступами аріанізму.
Св. Єфрем Сирин оповідає, що коли прийшов до Кесарії відвідати св. Василія і зайшов до церкви, де він проповідував, то бачив білого голуба на рамені св. Василія. І тоді св. Єфрем закликав: "Великий Ти, Боже, у своїй правді. Василій - це вогенний стовп і його устами говорить Святий Дух".
Також св. Василій полишив по собі велику духовну спадщину з творів догматичних, моральних, аскетичних, полемічних, пояснення св. Письма і 366 листів.
Друга ділянка праці, в якій св. Василій показався великим і заблищав як незрівняний організатор і законодавець - це монаше життя. Св. Феодор Студит (759-826) називає св. Василія "батьком грецького чернецтва й найпершим з усіх Отців". Його монаші правила знав і ними користався батько західного монашества св. Бенедикт (480-543). Св. Василій поручає устав, згідно з яким з'явилося спільне монаше життя.
Своїми правилами св. Василій ставить тривкі основи під спільне життя у монастирях, також основоположником цього був св. Пахомій (†347).
З приходом християнсткої віри на наші українські землі і в нас появляється практика монашого життя. Його основники це два великі подвижники й сини нашого народу: св. Антоній (†1073) і св. Феодосій (†1074) Печерські.
Довідка
Аріанство — одна з ранніх течій християнства.
Назва — від імені священика з м. Александрії Арія (256—†336). Заперечуючи церковне вчення про єдину суть Трійці, аріанці твердили, що Христос — Син Божий — нижчий за Бога-Отця. На Нікейському соборі 325 аріанство було визнане за єресь і остаточно засуджене християнською церквою 381.
Найбільше поширилось аріанство в 4 ст. на Півдні Римської імперії, а також серед германських племен
Пам'ять - 14 січня.
Тропар, величання, кондак святителю Василію Великому
(За матеріалами Вікіпедії)
(Стиховня вечірні Василія)
Дня 14 січня наша Церква святкує пам'ять смерті одного з найбільших і найвизначніших Отців Церкви, учителів віри й монаших законодавців, св. Отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської в Малій Азії (329-379). Він не тільки аристократ з походження, але й аристократ духа, характеру, науки і святості. Печать його глибокої віри, геройської любові Бога і ближнього спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті Православ'я й нашого народу. Перша знамення ціха св. Василія як архипастиря це безстрашність у визнаванні й обороні св. віри. В його часах єретики-аріани люто переслідували правдивих визнавців Христа. Цісар Валєнс (364-379), хрещений аріанським єпископом, став завзятим апостолом аріанізму. Серед нелюдських і жорстоких гонінь єпископів і вірних одинокий Василій важився ставити чоло самому цісареві. Історики записали нам зустріч св. Василія з Модестом, префектом преторії. Як Валєнс, так і він запеклий аріанин. Він казав спалити з кораблем 88 священиків. Модест кличе до себе св. Василія і приймає його гордо і зухвало. Він навіть не дає йому титула єпископа. Говорить до св. Василія з криком і грозить йому вигнанням, конфіскацією майна, муками і смертю. На всі ті страшні погорози св. Василій спокійно відповідає: "Грози мені чим іншим, бо ніяка з тих кар мене не зворушує". Модест відтак звітує цісареві Валєнсу про свою розмову з Василієм і каже: "Пане, єпископ нас переміг. Він вищий понад усякі погрози і не дасться захитати ніякими переконуваннями". І цісар полишив св. Василія у спокої.
Любов св. Василія, ще одна його ціха, завжди була готова помогти приятелям і ворогам, завжди чуйна, прозорлива й усіх обіймаюча. Для бідних, старих, хворих, опущених, сиріт і вдовиць він будує великі добродійні заведення, що творили наче осібне місто коло Кесарії і від його імені дістали назву Василіяди.
Свої великі таланти, знання, сили і здоров'я він жертвує для добра своїх овечок. Він усякими способами боронить своє стадо перед наступами аріанізму.
Св. Єфрем Сирин оповідає, що коли прийшов до Кесарії відвідати св. Василія і зайшов до церкви, де він проповідував, то бачив білого голуба на рамені св. Василія. І тоді св. Єфрем закликав: "Великий Ти, Боже, у своїй правді. Василій - це вогенний стовп і його устами говорить Святий Дух".
Також св. Василій полишив по собі велику духовну спадщину з творів догматичних, моральних, аскетичних, полемічних, пояснення св. Письма і 366 листів.
Друга ділянка праці, в якій св. Василій показався великим і заблищав як незрівняний організатор і законодавець - це монаше життя. Св. Феодор Студит (759-826) називає св. Василія "батьком грецького чернецтва й найпершим з усіх Отців". Його монаші правила знав і ними користався батько західного монашества св. Бенедикт (480-543). Св. Василій поручає устав, згідно з яким з'явилося спільне монаше життя.
Своїми правилами св. Василій ставить тривкі основи під спільне життя у монастирях, також основоположником цього був св. Пахомій (†347).
З приходом християнсткої віри на наші українські землі і в нас появляється практика монашого життя. Його основники це два великі подвижники й сини нашого народу: св. Антоній (†1073) і св. Феодосій (†1074) Печерські.
Довідка
Аріанство — одна з ранніх течій християнства.
Назва — від імені священика з м. Александрії Арія (256—†336). Заперечуючи церковне вчення про єдину суть Трійці, аріанці твердили, що Христос — Син Божий — нижчий за Бога-Отця. На Нікейському соборі 325 аріанство було визнане за єресь і остаточно засуджене християнською церквою 381.
Найбільше поширилось аріанство в 4 ст. на Півдні Римської імперії, а також серед германських племен
Пам'ять - 14 січня.
Тропар, величання, кондак святителю Василію Великому
(За матеріалами Вікіпедії)
