Торік, в передріздвяному випуску однієї вельми шанованої газети помістили просвітницький матеріал про ворожіння, гороскопи, ворожбу і інші окультні послуги, а на наступній смузі виявилася статейка з доступним викладом техніки ворожіння для всіх бажаючих. Як там було сказано, «якщо хочете взнати своє майбутнє — не відкладайте! Святки для цього самий відповідний час.»
На жаль, це не смішно, а сумно. Безлад в роботі редакції — це всього лише віддзеркалення безладу в наших мізках. Дуже багато хто у нас або зовсім не хоче знати, що за товар пропонують нам окультисти, або має про нього знання куди більш розпливчаті, ніж про квантову механіку (з нею все-таки знайомлять в середній школі). Є, звичайно, і знавці — ті, хто користуючись загальною наївністю і незнанням, наполегливо добиваються своїх комерційних, ідеологічних і інших цілей. Як це незрідка буває, найважче донести знання до тих, кому воно більше всіх потрібно. Свідомому віруючому не треба пояснювати, що будь-яке ворожіння так чи інакше має окультну, бісівську природу: це для нього самоочевидно. А клієнти бабусь, дідусів, екстрасенсів і біоенергетиків, навіть ті, що щиро називають себе православними, слабо сприймають свідоцтва Святого Писання, церковних документів і християнських авторів. Приведемо все ж, для їх врозумлення і духовної користі, витримки зі 61-го Правила Шостого Вселенського Собору (VII cт.), яке узагальнює багатовыковий досвід церковного життя і беззастережно приймається всіма православними християнами (і, принаймні в теорії, величезною більшістю інославних):
«Тих, що звертаються до чаклунів або інших подібних, щоб взнати від них щось, підлягають відлученню від Св. Євхаристії на шість років, згідно з колишніми постановами. Тій же мірі належить піддавати і тих, хто сполучаючи обман з безумством, виголошує ворожіння про щастя, про долю, про родовід, і безліч іншого подібного толку. Тих, хто упираються ж і не відвертаються від таких згубних і язичеських вигадок визначаємо зовсім вивергати з Церкви, як і священні правила наказують. Бо що загального у світла з темрявою? — як говорить апостол (2Кор. 6:14-16), — Яка спільність храму Божого з ідолами? Або яка співучасть вірного з невірним? Яка згода між Христом і Веліаром?»
Дію окультних сил на душу розумно уподібнити дії бактерій і інших хвороботворних чинників на тіло. Ми відкриті для безлічі шкідливих, потенційно небезпечних впливів — але зазвичай навіть не помічаємо їх. Богом створене людське тіло володіє чудовим набором захисних сил; та варто їм відмовити, як смерть обступає нас з усіх боків. Незначні відхилення від норми тепер уже не виправляються, як в здоровому організмі, а посилюються і приводять до загибелі. Хворий гемофілією гине від неглибокої рани, а СНІД («модна хвороба — вона недавно нам дарована»), виводячи з ладу імунну систему, перетворює на смертельну загрозу безліч порівняльно безневинних мікробів. У точності те ж саме сталося з душою людини. Відвернувшись, відмовившись від Бога, люди втратили душевне здоров'я і разом з ним — імунітет до шкідливих дій невидимого світу. Втрачений, повністю або частково, захист від сатани і його слуг; ворожіння, яке за часів Пушкіна було безневинною грою, у наш час стало прямим, смертельно небезпечним безумством.
Щоб переконатися в такому висновку, озирніться довкруги і побачите цілий ряд схожих явищ. Кому б років 30-40 тому прийшло в голову лякатися чарівних казок для дітей? А сьогодні батьки в повному відчаї намагаються тою або іншою дорогою загальмувати хвилю макулатури під назвою «Гарі Поттер». Що нового в цих книжках? Абсолютно нічого. Чаклуни, відьми і закляття все ті ж; а ось діти — інші, без імунітету проти сатани. І батьки, навіть ті, хто на словах заперечує і Бога, і диявола, відчувають це дуже гостро.
При цьому йдеться зовсім не лише про окультну сферу. Скільки поколінь хлопчиськ всіх країн грали у війну, розмахуючи іграшковими шаблями і рушницями, і нікого це, природно, анітрохи не хвилювало. Сьогодні ж в США за пластмасовий кинджал в портфелі дітей виганяють зі школи, а виготівники іграшок наввипередки забезпечують свою продукцію яскраво-червоними наліпками на дуло, щоб хто-небудь часом не прийняв іграшковий пістолет за справжній.
Приклади легко продовжити. Втрата норми в способі життя і світогляді — характерна межа нашого нового століття, природний і давно передбачений підсумок втрати Христа. Через те і перетворюються нешкідливі колись забави в ігри з дияволом. Як видно, вони із самого початку не були такими вже нешкідливими: недаремно Шостий Вселенський собор прийняв своє 61-е Правило.
Залишається один-єдине питання. Якщо ворожіння — це молебень сатані, то чи повинна людина взагалі цікавитися своїм майбутнім?
Так, повинна (хоча схвильованість, напруженість цього інтересу в сучасній масовій культурі, звичайно, хвора). Повністю знати майбутнє ми в принципі не можемо, але, по-перше, ми можемо і повинні знати загальний напрям розвитку подій — «розрізняти знамення часу», про що говорив Спаситель, — а по-друге і в-головних, кожен з нас повинен знати свій власний курс, іншими словами — Божу волю про себе самого. Щоб цього досягти, треба насправді (тут ми погоджуємося з окультистами!) звернутися від світу видимого, матеріального, до невидимого. Але на невидимому світі наші дороги різко розходяться. Вони йдуть на службу силам зла — занепалим духам, бісам, — а ми, слідуючи Першій заповіді, служимо Єдиному Богові в Його Єдиній Святій Соборній і Апостольській Церкві.
Церковне молитовне життя — християнська альтернатива ворожінню і тому подібним окультним службам. Молитва дається не водночас і не легко, але в серйозній справі не шукають прудкості і легкості.
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий цвіт"
На жаль, це не смішно, а сумно. Безлад в роботі редакції — це всього лише віддзеркалення безладу в наших мізках. Дуже багато хто у нас або зовсім не хоче знати, що за товар пропонують нам окультисти, або має про нього знання куди більш розпливчаті, ніж про квантову механіку (з нею все-таки знайомлять в середній школі). Є, звичайно, і знавці — ті, хто користуючись загальною наївністю і незнанням, наполегливо добиваються своїх комерційних, ідеологічних і інших цілей. Як це незрідка буває, найважче донести знання до тих, кому воно більше всіх потрібно. Свідомому віруючому не треба пояснювати, що будь-яке ворожіння так чи інакше має окультну, бісівську природу: це для нього самоочевидно. А клієнти бабусь, дідусів, екстрасенсів і біоенергетиків, навіть ті, що щиро називають себе православними, слабо сприймають свідоцтва Святого Писання, церковних документів і християнських авторів. Приведемо все ж, для їх врозумлення і духовної користі, витримки зі 61-го Правила Шостого Вселенського Собору (VII cт.), яке узагальнює багатовыковий досвід церковного життя і беззастережно приймається всіма православними християнами (і, принаймні в теорії, величезною більшістю інославних):
«Тих, що звертаються до чаклунів або інших подібних, щоб взнати від них щось, підлягають відлученню від Св. Євхаристії на шість років, згідно з колишніми постановами. Тій же мірі належить піддавати і тих, хто сполучаючи обман з безумством, виголошує ворожіння про щастя, про долю, про родовід, і безліч іншого подібного толку. Тих, хто упираються ж і не відвертаються від таких згубних і язичеських вигадок визначаємо зовсім вивергати з Церкви, як і священні правила наказують. Бо що загального у світла з темрявою? — як говорить апостол (2Кор. 6:14-16), — Яка спільність храму Божого з ідолами? Або яка співучасть вірного з невірним? Яка згода між Христом і Веліаром?»
Дію окультних сил на душу розумно уподібнити дії бактерій і інших хвороботворних чинників на тіло. Ми відкриті для безлічі шкідливих, потенційно небезпечних впливів — але зазвичай навіть не помічаємо їх. Богом створене людське тіло володіє чудовим набором захисних сил; та варто їм відмовити, як смерть обступає нас з усіх боків. Незначні відхилення від норми тепер уже не виправляються, як в здоровому організмі, а посилюються і приводять до загибелі. Хворий гемофілією гине від неглибокої рани, а СНІД («модна хвороба — вона недавно нам дарована»), виводячи з ладу імунну систему, перетворює на смертельну загрозу безліч порівняльно безневинних мікробів. У точності те ж саме сталося з душою людини. Відвернувшись, відмовившись від Бога, люди втратили душевне здоров'я і разом з ним — імунітет до шкідливих дій невидимого світу. Втрачений, повністю або частково, захист від сатани і його слуг; ворожіння, яке за часів Пушкіна було безневинною грою, у наш час стало прямим, смертельно небезпечним безумством.
Щоб переконатися в такому висновку, озирніться довкруги і побачите цілий ряд схожих явищ. Кому б років 30-40 тому прийшло в голову лякатися чарівних казок для дітей? А сьогодні батьки в повному відчаї намагаються тою або іншою дорогою загальмувати хвилю макулатури під назвою «Гарі Поттер». Що нового в цих книжках? Абсолютно нічого. Чаклуни, відьми і закляття все ті ж; а ось діти — інші, без імунітету проти сатани. І батьки, навіть ті, хто на словах заперечує і Бога, і диявола, відчувають це дуже гостро.
При цьому йдеться зовсім не лише про окультну сферу. Скільки поколінь хлопчиськ всіх країн грали у війну, розмахуючи іграшковими шаблями і рушницями, і нікого це, природно, анітрохи не хвилювало. Сьогодні ж в США за пластмасовий кинджал в портфелі дітей виганяють зі школи, а виготівники іграшок наввипередки забезпечують свою продукцію яскраво-червоними наліпками на дуло, щоб хто-небудь часом не прийняв іграшковий пістолет за справжній.
Приклади легко продовжити. Втрата норми в способі життя і світогляді — характерна межа нашого нового століття, природний і давно передбачений підсумок втрати Христа. Через те і перетворюються нешкідливі колись забави в ігри з дияволом. Як видно, вони із самого початку не були такими вже нешкідливими: недаремно Шостий Вселенський собор прийняв своє 61-е Правило.
Залишається один-єдине питання. Якщо ворожіння — це молебень сатані, то чи повинна людина взагалі цікавитися своїм майбутнім?
Так, повинна (хоча схвильованість, напруженість цього інтересу в сучасній масовій культурі, звичайно, хвора). Повністю знати майбутнє ми в принципі не можемо, але, по-перше, ми можемо і повинні знати загальний напрям розвитку подій — «розрізняти знамення часу», про що говорив Спаситель, — а по-друге і в-головних, кожен з нас повинен знати свій власний курс, іншими словами — Божу волю про себе самого. Щоб цього досягти, треба насправді (тут ми погоджуємося з окультистами!) звернутися від світу видимого, матеріального, до невидимого. Але на невидимому світі наші дороги різко розходяться. Вони йдуть на службу силам зла — занепалим духам, бісам, — а ми, слідуючи Першій заповіді, служимо Єдиному Богові в Його Єдиній Святій Соборній і Апостольській Церкві.
Церковне молитовне життя — християнська альтернатива ворожінню і тому подібним окультним службам. Молитва дається не водночас і не легко, але в серйозній справі не шукають прудкості і легкості.
Ієродиякон Макарій
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий цвіт"
