Будемо старанно піклуватися про дітей, щоб зробити їх царським храмом. "Ваші тіла, - каже апостол, - то члени Христові... то храм Духа Святого, що мешкає Він у вас" (1 Кор. 6.15,19). І в іншому місці: "Поселюся серед них і ходитиму" (2 Кор. 6.16). Чи не було б дивним запрошувати будівельників, витрачати кошти і робити все можливе для того, щоб зміцнити старий, похилий будинок, а будову Божу (душа юнака, безумовно, може бути домом Божим) залишати без будь-якої опіки? Пильнуйте, щоб вам не почути те, що колись почули юдеї, коли вони, повернувшись із полону, зневажали свій внутрішній храм, а власні оселі прикрашали. Цим юдеї так образили Бога, що Він через пророка став погрожувати голодом та зубожінням. Причину Свого гніву Господь пояснює так: "Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кахлями, хоч дім цей Мій збурений" (Ог. 1.4).

Світ знає не одне святе місце, яке благословила своїм явленням Пресвята Богородиця Діва. Мати Божа відкривала людям Свою ласку, Своє милосердя, Свою теплу материнську любов у особливо складні часи. Вона підтримувала, укріпляла та давала Свої щедрі дари вірним чадам Сина Свого Ісуса Христа там, де цього якнайбільше потребували, там, де звертались до Неї з палкими щирими молитвами, там, де чекали Її живоносного приходу і помочі.

Свято шануючи Пресвяту Богородицю "Почаївську", побожний український народ намагався прославляти Її, розносячи по всіх куточках України і світу копії цієї чудотворної ікони. Одна із таких величних копій стараннями прот. Ярослава Ощудляка майже 30 років тому було привезена у селище Брюховичі, що біля м.Львова. З тих пір щороку в Брюховичах 5 серпня відбувається урочисте вшанування пам'яті "Почаївської" ікони Матері Божої.

Малий Михайлик був нестерпною дитиною. Батьки завели його до праведного чоловіка, до якого всі зверталися за порадою у найважчих справах.
- Залиште мені його на п'ятнадцять хвилин,-сказав цей старець.
Коли батьки вийшли, старець зачинив двері. Михайлик трохи злякався.
Старець наблизився до дитини і в тиші міцно її обійняв.
У цей день Михайлик навчився навертати людей.

Запрошуємо переглянути лекцію про Таїнство Шлюбу, стосунки в подружжі та сім'ї кандидата богослів'я, викладача ЛПБА, голови Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий Цвіт" Назара Лозинського.

Апостол Павло каже, що жінка спасеться "дітонародженням, якщо пробуватиме у вірі й любові, та в посвяті з розвагою" (1 Тим. 2.15). Він говорить про виховання, про те, що батьки, коли добре виховуватимуть своїх дітей, зможуть отримати від них плоди доброчинності, їхня нагорода за це буде значною. Адже вони виховають воїнів для Христа. Чи спасеться, приміром, мати, якщо сама вона є безчесною? Чи отримає вона користь із виховання? Така жінка виховає своїх дітей подібними до себе. Апостол Павло говорить не про кожну матір, а про доброчинну. Лише така жінка отримає велику винагороду. Слухайте, батьки, за виховання дітей ви не залишитесь без нагороди!

Марко походив із пристойної сім'ї, що складалася із батьків, які його любили, двох братів і сестри - людей, котрі досягали успіхів у суспільному і шкільному житті. Мешкали вони у гарному районі, і Марко мав усе, чого міг би прагнути хлопець. Однак уже у перших класах про нього говорили як про "особливого хлопчи-ка". У середніх класах його називали "невиправним розбишакою". У ліцеї над ним нависла загроза виключення, бо мав погані оцінки.

Люди завжди хотiли побачити Бога. I в наш час багато хто запитує, чи можна побачити Бога. Прагнення до єднання з Богом закладене у нашiй людськiй природi. Першi люди перебували у постiйному спiлкуваннi з Богом, як про це ми читаємо у Бiблiї.
Але пiсля грiхопадiння люди перестали бачити Бога, тому що наша природа затьмарилася грiхом. Мiж Богом i людьми постала стiна, яка не давала можливостi спiлкуватися з Богом, як це було ранiше в раю. Якась невидима пелена нависла над людьми i закрила Бога вiд людей. Про це у Бiблiї сказано так: "I зробив Господь Бог Адамовi та дружинi його одяг шкiряний i зодягнув їх" (Бут. 3, 21).

З дитинства, скільки себе пам'ятаю, мріяла про кар'єру незалежної бізнес-леді, жорсткою, упевненою в собі, нещадною до конкурентів. Адже і знала, чим такі закінчують: створивши свою фірму і збивши солідний капіталець, вони розчаровуються в житті, любові, дружбі, і вихід зі своєї самоти починають шукати як мінімум в алкоголі. Чому ці сумні картини майбутнього занепаду мене не зупиняли, не знаю. Мабуть, образи, почерпнуті з фільмів або реклам, виявилися настільки чіпкими, що звільнятися від них доводиться до цього дня — настільки глибоко в'їдалися вони в мою душу.

Жив колись хлопчисько із доволі складним характером. Він легко вибухав гнівом, був сварливий, робив багато шкоди.
Одного дня батько вручив йому мішечок із гвіздками і сказав, аби він забивав один цвях у палісадник, що оточував подвір'я, стільки разів, скільки із кимсь сваритиметься.
У перший день хлопець забив 36 гвіздків. Із плином часу зрозумів, що легше було би контролювати вибухи гніву, аніж забивати цвяхи, і якось увечері, через кілька тижнів, сказав батькові, що упродовж цього дня ні з ким не посварився.

Для того, щоб досягти у вихованні дітей позитивного результату, необхідно мати уявлення про їх психологічний розвиток. Виховання дитини починається з її зачаття і закінчується моментом вікової та моральної зрілості.
Народження та виховання дитини є невіддільною частиною сімейного життя християнина, а тому небажання деяких подружніх пар мати продовження роду розцінюється Церквою як гріх. Адже це є прямим порушенням Господньої заповіді "Люби свого ближнього, як самого себе" (Мф.22.39).