Тобіяс був хлопчиком мовчазним і спокійним. Ходив до четвертого класу середньої школи. Мешкав з батьками та родичами в хатинці, що стояла на краю горбистої, вкритої оливковими гаями місцини, за кілька кілометрів від моря.
За день перед різдвяними канікулами всі діти з його класу неначе змагалися, хто піднесе найнесподіванішого подарунка їхній вчительці Марізі, вельми привабливій і завжди люб'язній. На вчительському столі вже лежала купа барвистих пакуночків. Жінці одразу впав у вічі найменший - з наклейкою, де рівним красивим почерком Тобіяса було написано: "Для моєї вчительки".Пані Маріза щиро дякувала усім дітям, кожному зокрема.
Ось підійшла черга Тобіяса; вчителька розкрила пакуночок і помітила гарненьку мушельку.

Гуси на подвір'ї чітко дотримувалися усталеного тижневого розпорядку. Того дня вони купалися у ставку, ретельно вичищали своє пір'я, обливалися, полоскали собі горлянки, чистили дзьоби, а потім, крокуючи перевальцем, збиралися скраю подвір'я, у затінку старої плакучої верби.
Тоді-то мудрий, всіма шанований гусак, спадкоємець блискучої традиції, що йде від Звитяжної Гусячої Спільноти, звільна заплющував очі й схвильованим, урочистим голосом починав оповідати про часи, коли гуси летіли клином, який нагадував літеру V, і, незважаючи на вітри та відстані, таки діставалися теплих країв, а згодом верталися на батьківщину.

Молодим властиво страждати від незадоволених бажань. А літнім - від того, що їхні бажання здійснилися. Ті самі бажання, які у них були в молодості.
Якщо ти ще молодий, то друге з цих тверджень може здатися тобі дивним. Давай поговоримо про це детальніше.
Поки людина молода, вона переконана в тому, що її мрії і бажання - це щось, без чого вона не зможе бути щасливою.
Але ви знаєте, що сказав один мудрий чоловік? «Бійтеся мріяти: ваші мрії можуть здійснитися».
Дійсно, разом з даром свободи людині дана дивовижна здатність - домагатися бажаного. Людина може багато чого зробити зі своїм життям, з самим собою. І бажання, намір - це та сила, яка приводить в дію виконання певних сценаріїв нашого життя.
Наші бажання виконуються набагато частіше, ніж ми думаємо. Якщо нам здається, що наші бажання не виконуються, швидше за все, ми просто розглядаємо не весь набір наших бажань і не враховуємо якесь інше наше бажання, яке перешкоджає виконанню першого.

Щиро вiтаємо священика храму Всiх святих землi Української прот. АНДРІЯ Зборовського з Днем народження!

Ми сьогодні святкуємо пам’ять святого великомученика Юрія Переможця. Це був римський воїн, хоробрий, займав високе положення, але став християнином. І перед ним стало питання вибору, кого обирать: Христа і йти на муки і смерть, чи спокійне блаженне життя. Багато сучасних людей обирають друге - благополучне земне життя. Хоч і вірять у Бога, Христа, хрещенні, носять ім’я Христа, та обирають не Христа, а земне життя, бо воно ближче і до тіла, і до часу. Бо те колись буде, після смерті, а це тепер. І багато спокушуються цим, обирають те, що ближче до тіла, а не до душі. А Юрій Переможець думав не так. Він увірував у Христа і Його обрав, бо вірував щиро у те, що Він Бог і що є вічне життя. І чинив розумно. У чому розумність була?

Жіночність - це осмислене задоволення жінкою своїх природжених потреб, що виражається в її поведінці і якостях. До жіночих якостей можна віднести подібні якості: делікатність, ввічливість, тактовність, терпимість, поступливість, вірність, м'якість, ніжність, врівноваженість, спокій, розміреність, передбачуваність, чарівність, і багато інших.
Якості людини - це свого роду цеглинки, з яких формується особистість людини. З чоловічих якостей у чоловіка формується Мужність, з жіночих якостей жінки - Жіночність.
Незрілість жінки виражається в її незрілості, як представниці статі, тобто у неприйнятті жінкою своїх Природжених потреб, тобто своєї власної Природи. Говорячи про незрілих жінок, необхідно зараховувати до них і мужніх жінок, у яких, окрім відсутності жіночих якостей, сильно розвинені Чоловічі Якості.

Боже наш, Всесильний Отче,
Дякую Тобі за сонце,
І за весь Твій любий світ,
За повітря, воду, хліб,
За одежу й теплу хату.
Дякую Тобі, наш Тату!

Я дивуюсь дому цьому,
Так багато друзів в ньому.
Хто ж його нам збудував?
Хто порядок в ньому склав?
Так старанно і уміло
Хто людей, звірят створив?..

З нагоди Неділі святих жінок-мироносиць, яка цього року припала на 29 квітня, Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев’янучий Цвіт" напередодні організувало у приміщенні Львівської православної богословської академії (ЛПБА) круглий стіл, темами якого були "Життя свв. жінок-мироносиць", "Жіноча психологія", "Роль Жіночності у побудові успішних стосунків".
Ввечері братчики і братчиці молились за Всеночним бдінням, яке звершив Високопреосвященний митрополит Димитрій. Опісля митрополит Димитрій звернувся з вітальним словом.
Потім Владика Димитрій подарував усім жінкам, які молились у храмі по шоколадці.
Наступного дня, у Неділю свв. жінок-мироносиць, у православний жіночий день, після Літургії у Свято-Покровському кафедральному соборі львівські братчики вітали жінок зі їхнім святом. Справжнім.

В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа.
Я хочу звернути вашу увагу на три риси сьогоднішнього євангельського читання. Перше: як страшно чути, що ця людина 38 років перебувала в крайній потребі, розбита тілесної хворобою, зламана, і що жодної людини не знайшлося, хто б йому допоміг... І те, що сталося з цією людиною, в даний час трапляється з мільйонами інших людей: бо ми холодні серцем, бо нам немає діла до того, що інші голодують, страждають хворобою, знаходяться в душевному розпачі, шукають і не можуть знайти свого шляху в житті, в кінцевому підсумку, знайти Живого Бога, - тому що ми холодні, мільйони людей залишаються у темряві і холоді, на самоті і в жаху.

Один чоловік, який шукав мудрості, постановив зійти на гору, де раз на два роки об'являв себе Господь Бог. Першого року він споживав те, що давала йому земля. На другий рік уже не мав чим харчуватися, тож вирішив повернутися до міста.
"Бог несправедливий! - крикнув він у небо. - Не зважив на те, що я жив тут цілий рік, аби почути Його голос. А тепер я зголоднів і мушу йти звідси, хоч так і не почув Його мови."

Ось правдива історія однієї дівчинки, яка вірила і знала, що любов здатна творити дива. Її братикові загрожувала смерть від пухлини в мозку. Батьки хлопчика зробили все, щоб його врятувати, однак заможними не були і, витративши всі свої заощадження, відвернути лиха таки не змогли. Якось увечері батько, із важким серцем, сказав заплаканій матері:
- Знаєш, люба, - нам, певно, не вдасться його врятувати. Тут може зарадити тільки чудо!
Донечка, що бавилася в кутку, почула ці розпачливі слова.Відтак побігла до своєї кімнати, не вагаючись, розбила скарбничку і непомітно вислизнула з домівки до найближчої аптеки. Там діждалася своєї черги, приступила до віконця і, ставши навшпиньки, виклала перед здивованим аптекарем усі свої грошенята.
- Чого тобі, маленька? Що бажаєш купити?
- Будь ласка, мій братик дуже хворий, і я прийшла купити чудо.