8 липня (25 червня за юліанським календарем) Православна церква вшанує пам'ять муромського святого подружжя Петра і Февронії, що жили на рубежі XIIXIII століть. Їх шлюб є зразком християнського шлюбу. Святі Петро і Февронія шанувалися на Русі як заступники подружньому життю; вважалося що вони своїми молитвами зводять небесне благословення на подружні пари.Історія життя Петра і Февронії багато століть існувала у відданнях Муромської землі, де вони жили і де зберігалися їх мощі. З часом справжні події придбали казкові риси, злившись в народній пам'яті з легендами і притчами цього краю. У XVI столітті історію любові Петра і Февронії детально і барвисто описав у відомій староруській "Повісті про Петре і Февронії" талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грізного, священик Єрмолай Прегрішний (Еразм). Дослідники сперечаються про кого з історичних осіб написано житіє: одні схиляються до того, що це були князь Давид і його дружина Евфросинія, в постригу Петро і Февронія, що померли в 1228 році, інші бачать в них подружжя Петра і Евфросинію, що княжили в Муроме в XIV столітті.
Згідно Житію святих, благовірний князь Петро був другим сином Муромського князя Юрія Володимировича. Він вступив на Муромський престол в 1203 році. За декілька років до княжіння Петро захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. Уві сні князеві було відкрито, що його може зцілити дочка бджоляра селянка Февронія. Февронія була красива, благочестива і добра, до того ж вона була мудрою дівчиною, знала властивості трав і уміла лікувати недуги, її слухалися дикі тварини. Князь полюбив Февронію за її благочестя, мудрість і доброту і дав обітницю одружуватися на ній після зцілення. Дівчина зцілила князя, проте він не додержав свого слова. Хвороба поновилася, Февронія знов вилікувала князя, і він одружувався на ній.
Після смерті брата Петро успадкував княжіння. Бояри поважали свого князя, але гордовиті боярські дружини не злюбили Февронію, не бажаючи мати правителькою над собою селянку. Бояри зажадали, щоб князь залишив її. Петро, взнавши, що його хочуть розлучити з улюбленою дружиною вважав за краще добровільно відмовитися від влади і багатства і віддалитися разом з нею у вигнання. Петро і Февронія покинули Муром, відпливши на човні по річці Оке. Незабаром в Муроме почалася смута, бояри пересварилися, домагаючись вакантного княжого престолу, пролилася кров. Тоді бояри, що схаменулися, зібрали раду і вирішили запропонувати князю Петру повернутись назад. Князь і княгиня повернулися, і Февронія зуміла заслужити на любов городян. Вони правили довго і щасливо.
У похилих літах Петро і Февронія прийняли чернецтво в різних монастирях з іменами Давид і Евфросинія, і благали Бога, щоб їм померти в один день, і поховати себе заповідали разом в спеціально приготованій труні з тонкою перегородкою посередині.
Вони померли кожен в своїй келії в один день і годину 8 липня (по старому стилю - 25 червня) 1228 року.
Люди вважали нечестивим ховати в одній труні ченців, тому порушили волю покійних: їх тіла були покладені в різних обителях. Проте вже наступного дня вони опинилися разом. Двічі їх тіла розносили по різних храмах, але двічі вони дивним чином виявлялися поруч. Так і поховали святе подружжя разом в місті Муроме біля соборної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Через 300 років після кончини Петро і Февронія були зараховані Святою Православною Церквою до лику святих. Нині мощі святих Петра і Февронії покояться в СвятоТроїцькому жіночому монастирі в Муроме.
Цього дня у православних віруючих прийнято, перш за все, відвідувати храми. У своїх молитвах молоді люди просять Бога про велику любов, а похилі люди про родинну злагоду.
Святі благовірні кн. Петро (в чернецтвi Давид), i кн. Февронiя (в чернецтвi Єфросинiя), Муромські чудотворцi, моліть Бога за нас грішних!
Джерело: Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство "Нев'янучий Цвіт"
