Неуважність
Дитиною потрібно займатися з малих літ, щоб у підлітковому віці не виникло серйозних проблем. Звичайно, батьки не в змозі звалити повністю її розвиток на свої плечі. Однак, є, наприклад, різні гуртки, студії, спортивні секції. Так, треба, щоб батьки напружувались, возили туди своє чадо. Але якщо цим не займатись, ми ризикуємо отримати в майбутньому конфлікт. Коли дитина увійде до підліткового віку, вона подивиться на свою сім’ю вже цілком усвідомленим поглядом і буде кидати багато злих докорів, демонструвати, що ображена на батьків і бачить деяку некомпетентність у справі свого виховання.

О, Діво Божественна і нині Небесная, як ми висловимо все те, що стосується Тебе? Як прославимо Тебе, - Скарбнице слави? І сама пам’ять про Тебе освятила тих, хто пам’ятає; і саме прагнення до Тебе освятило розум осяяних, відразу ж піднявши його до божественної висоти; через Тебе просвітлюється душевне око; через Тебе осяюється дух натхненням Божественного Духа; тому що Ти стала Управителькою і Сукупністю благодатних дарувань; не в тому розумінні, щоб зберігати це за Собою, але для того, щоб всю вселенну наповнити благодаттю; тому що той, хто має невичерпні скарбниці призначається заради розподілу їх: бо ж для чого тоді він зберігав би те багатство захованим, якщо воно не зменшується? Тому то щедро подай всім людям Твоїм, всьому насліддю Твоєму милість і Твої дари, о, Владичице! Розірви кайдани закованих! Бо Ти бачиш якими і скількома бідами ми обтяжені: і особистими, і чужими; і внутрішніми, і зовнішніми. Твоєю силою перетвори це все на краще: громадян і родичів примири і пом’якши їхні серця, а тих, хто нападає на нас, у вигляді диких звірів, прожени. Зрівняй з нашими стражданнями Твою допомогу і зцілення, даруючи душам і тілам рясну благодать, потрібну для всього; і якби ми не вмістили її, вчини нас більш здібними для того, щоб вмістити, і відміряй таким чином, щоб Твоєю благодаттю будучи спасенні і зміцненні, ми славили Предвічне Слово, що з Тебе заради нас втілилося, з безначальним Його Отцем і Животворчим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Менше року минуло після освячення відновленого Спасо-Преображенського скиту, що розташувався серед гір у мальовничому куточку села Манява на Івано-Франківщині, а сюди уже з’їжджається молодь зі всієї України. Сам монастир розташований на висоті 870 метрів над рівнем моря та є одним з найвищих в Україні. «Український Фавор» - так ще називають це святе місце. З 4-го до 13-го серпня тут проводився «Всеукраїнський християнсько-патріотичний православний табір» для молоді, у якому взяли участь представники Івано-Франківщини, Львівщини, Рівненщини, Тернопільщини, Хмельниччини, Київщини, Полтавщини та інших регіонів України. Учасники у колі християнської любові мали змогу глибше пізнати Бога, поспілкуватися з духовенством та завести нові знайомства для наступної зустрічі через рік.

Закликаємо до молитви за українців, які перебувають у полоні.
Центр звільнення полонених (ГО «Офіцерський корпус») під керівництвом генерала Володимира Рубана публікує списки людей, за якими веде роботу з пошуку і звільнення з полону станом на 22 серпня 2014 року.

Святий Дух невпинно повіває чудовим запахом - приємним, солодким і незрозумілим для людського роду. Але хто пізнав цю втіху Духа та Його насолоди, крім тих, що удостоїлись аби Він вселився в них? Святий Дух вселяється в душі, які каються не інакше, як після багатьох трудів. Чимало подібного бачимо і в світі. Дорогоцінні камені, наприклад, не здобуваються інакше, як тільки з великим трудом. Шукаючи того Духа, святі знайшли Його, і Він є правдивою многоцінною перлиною, про яку згадує Євангеліє (Мт. 13:45-46) в притчі про купця, що шукав справжню коштовність, а знайшовши, пішов, продав усе й купив її. Присутність Духа засвідчує й інша притча про скарб, захований в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає те, що має, і купує те поле (Мт. 13:44). Нікого так не випробовують спокуси, як тих, що отримали Святого Духа...

Діяльність, спрямована за Євангелієм, поступово звільняє людину від пристрастей. Перестає вона захоплюватися і спокушатися, в лагідному улаштуванні її, що не обурюється ні гнівом, ні пожадливістю, являється панування розуму, відновленого у владі Божественною благодаттю.
Покірність розуму Богу - причина покірності серця розуму. Коли розум підкориться Богу, тоді серце підкоряється розуму. У цьому полягає лагідність. Що таке - лагідність? Лагідність - смиренна відданість Богові, поєднана з вірою, осіненна Божественною благодаттю: "Бо цар уповає на Гос­пода і милістю Всевишнього не захитається" (Пс. 20:8). Не ухиляється цар - розум від правосуддя і розсудливості, як ухилявся він, бувши в поневоленні у пристрастей; не захоплюється він ні гнівом, ні хворобливими пристрастями, вираженнями недужої гріхом любові; не захоплюється ні лестощами марнославства, ні навіюваннями зарозумілості й гордості; не слабшає він під ударами печалі і смутку. Цілком перебуває він у вченні Євангелія і згідно цьому вченню управляє собою. Від правильного погляду на себе, від правильної дії в собі самому він отримує правильний погляд на людство, починає правильно діяти щодо людства".

Серед предметів неосяжного світу бачу себе, людину? Хто я? Звідки і для чого з'явився на землі? Яка взагалі мета мого існування? Яка причина і мета мого земного життя, цієї подорожі, короткої в порівнянні з вічністю, довгої і важкої у відношенні до самого себе? Приходжу до буття несвідомо, без будь-якої згоди з мого боку; іду з цього життя проти моєї волі, у час невідомий і непередбачений. Приходжу і відходжу як невільник. Більше того, приходжу і відходжу як творіння. Живу на землі, не знаючи майбутнього. Мені не відомо, що станеться зі мною через день, через кілька хвилин. Постійно зустрічаюся з несподіваним, постійно перебуваю під впливом обставин, які підкорюють мене собі. Лише звичка, лише життя у несвідомості примиряє з таким дивним станом, який не можна не помітити. Що робиться зі мною, коли я, пробувши на землі короткий час, зникаю з її обличчя. Зникаю у невідомість, як і кожна людина. Спосіб відходу мого із земного життя страшний: він називається смерть. З поняттям про смерть поєднане поняття про кінець існування, але в мені живе невільне, природне переконання, що я - безсмертний. Відчуваю себе безсмертним: постійно дію за цим почуттям. Ті, які помирають при свідомості, говорять і діють так, як ті, які відходять і переселяються, а зовсім не як ті, які знищуються. Людина - таємниця для себе самої...

Існують так звані вічні питання. Чого люди хочуть від життя? Що стимулює людей діяти? Заради чого вони навчаються, працюють, будують кар'єру або, навпаки, їдуть на теплий пісок кудись до південного моря? Навіщо люди зав'язують та розривають знайомства, укладають шлюб або розлучаються, п'ють або бігають, звертаються до психологів або ковтають транквілізатори? Нам можуть відповісти: мовляв, я хочу заробити на новий автомобіль, або отримати місце топ-менеджера, або вибратись із депресії, або врешті зустріти жінку, з якою буду щасливий. Проте яка кінцева мета цього всього?

Навіщо нам всі ці автомобілі, високі посади, шлюби та розлучення? Напевне, ми не помилимося, якщо припустимо, що люди скажуть, що вони хочуть бути щасливими. Нічого нового в цьому нема. Французький мислитель XVII століття Блез Паскаль (1623 – 1662) сказав: «Всі люди прагнуть щастя – з цього правила нема виключень; способи у всіх різні, проте ціль одна... Щастя – спонукальний мотив будь-яких вчинків будь-якої людини, навіть тієї, яка збирається повіситись».