Святий Дух невпинно повіває чудовим запахом - приємним, солодким і незрозумілим для людського роду. Але хто пізнав цю втіху Духа та Його насолоди, крім тих, що удостоїлись аби Він вселився в них? Святий Дух вселяється в душі, які каються не інакше, як після багатьох трудів. Чимало подібного бачимо і в світі. Дорогоцінні камені, наприклад, не здобуваються інакше, як тільки з великим трудом. Шукаючи того Духа, святі знайшли Його, і Він є правдивою многоцінною перлиною, про яку згадує Євангеліє (Мт. 13:45-46) в притчі про купця, що шукав справжню коштовність, а знайшовши, пішов, продав усе й купив її. Присутність Духа засвідчує й інша притча про скарб, захований в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає те, що має, і купує те поле (Мт. 13:44). Нікого так не випробовують спокуси, як тих, що отримали Святого Духа...

Діяльність, спрямована за Євангелієм, поступово звільняє людину від пристрастей. Перестає вона захоплюватися і спокушатися, в лагідному улаштуванні її, що не обурюється ні гнівом, ні пожадливістю, являється панування розуму, відновленого у владі Божественною благодаттю.
Покірність розуму Богу - причина покірності серця розуму. Коли розум підкориться Богу, тоді серце підкоряється розуму. У цьому полягає лагідність. Що таке - лагідність? Лагідність - смиренна відданість Богові, поєднана з вірою, осіненна Божественною благодаттю: "Бо цар уповає на Гос­пода і милістю Всевишнього не захитається" (Пс. 20:8). Не ухиляється цар - розум від правосуддя і розсудливості, як ухилявся він, бувши в поневоленні у пристрастей; не захоплюється він ні гнівом, ні хворобливими пристрастями, вираженнями недужої гріхом любові; не захоплюється ні лестощами марнославства, ні навіюваннями зарозумілості й гордості; не слабшає він під ударами печалі і смутку. Цілком перебуває він у вченні Євангелія і згідно цьому вченню управляє собою. Від правильного погляду на себе, від правильної дії в собі самому він отримує правильний погляд на людство, починає правильно діяти щодо людства".