Звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
до вірних Київського Патріархату
Брати і сестри!
В час, коли проти України кремлівськими імперськими силами ведеться неоголошена війна, наш патріотичний обов’язок підтримати Українську армію, наше звитяжне військо.
Тому благословляю архієреям, духовенству та мирянам Української Православної Церкви Київського Патріархату організувати збір коштів та іншої допомоги для Збройних Сил України.
З цією метою пропоную встановити у храмах спеціальні скриньки для пожертв на користь українського війська або провести збір коштів у інший спосіб. Зібрані кошти можна перерахувати на спеціальний рахунок Збройних Сил.

«Що зробили ви одному з менших цих, те Мені зробили…» Сучасних людей звинувачують у байдужості. Особливо молодь. Бог дав попрацювати кілька днів волонтером в Михайлівському. Тоді, коли здавалося, що все вже скінчилося, бійців, медиків, волонтерів треба було влаштувати на відпочинок, дати можливість прийняти душ, нагодувати, відправити додому. Дівчата в інфо-центрі, на кухні, на інших роботах по 10-12 годин на холоді «забезпечували тил»: здійснювали і приймали дзвінки, відповідали на питання, займалися організацією, іноді не маючи часу піти пообідати або просто попити чаю. Вони плакали над сюжетами про загиблих, які постійно транслювали по телевізору, не хотіли «світитися» на камери і на питання журналістів «Чому ви тут?» відповідали «А де ми мали бути? Ми не могли сидіти вдома, коли наших чоловіків вбивають». Не за гроші, не за славу, не за владу. Кращої нагороди не треба, ніж почути: «Дівчата, ви такі молодці, що мерзнете тут і допомагаєте» - від простих людей. «Ми недаремно за вас воюємо» - від самооборонців. Люди приносили з кухні каву, чай, гарячу їжу, воїни-афганці залишили шоколадку, хлопці з охорони попереджали занадто нервових відвідувачів «Не ображайте наших дівчат». Постійно телефонували і приходили люди з питанням: «Чим вам допомогти? Що привезти?» Не бізнесмени, не магнати, прості кияни. Постійно записувалися бажаючи прийняти до себе в дім потерпілих або просто втомлених людей. Запитували: «Я кілька днів тому дала свої контакти, чому ви нікого не прислали?» На «Дякуємо Вам» відповідали «Це ми вам дякуємо».

Ми, люди, живемо «тут і зараз». Кожна секунда нашого «тут і зараз», з усіма її радощами і бідами, є наслідком всіх, деяких або якоїсь із подій, що відбувалися від початку, коли Господь створив небо і землю. Кожна секунда нашого «тут і зараз» є причиною того, що станеться негайно або через рік, в іншому кінці Галактики або в сусідньому будинку. Ніщо не відбувається в світі випадково, і все з волі Божої, проте не кожна подія є кінцевою метою Провидіння. Для того щоб побачити місце події в задумі Творця, необхідно охопити уявним поглядом цей задум, осягнути його початок, закономірності, шляхи та цілі, і тоді кожна справа знайде своє місце і сенс.