Звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
до вірних Київського Патріархату
Брати і сестри!
В час, коли проти України кремлівськими імперськими силами ведеться неоголошена війна, наш патріотичний обов’язок підтримати Українську армію, наше звитяжне військо.
Тому благословляю архієреям, духовенству та мирянам Української Православної Церкви Київського Патріархату організувати збір коштів та іншої допомоги для Збройних Сил України.
З цією метою пропоную встановити у храмах спеціальні скриньки для пожертв на користь українського війська або провести збір коштів у інший спосіб. Зібрані кошти можна перерахувати на спеціальний рахунок Збройних Сил.

«Що зробили ви одному з менших цих, те Мені зробили…» Сучасних людей звинувачують у байдужості. Особливо молодь. Бог дав попрацювати кілька днів волонтером в Михайлівському. Тоді, коли здавалося, що все вже скінчилося, бійців, медиків, волонтерів треба було влаштувати на відпочинок, дати можливість прийняти душ, нагодувати, відправити додому. Дівчата в інфо-центрі, на кухні, на інших роботах по 10-12 годин на холоді «забезпечували тил»: здійснювали і приймали дзвінки, відповідали на питання, займалися організацією, іноді не маючи часу піти пообідати або просто попити чаю. Вони плакали над сюжетами про загиблих, які постійно транслювали по телевізору, не хотіли «світитися» на камери і на питання журналістів «Чому ви тут?» відповідали «А де ми мали бути? Ми не могли сидіти вдома, коли наших чоловіків вбивають». Не за гроші, не за славу, не за владу. Кращої нагороди не треба, ніж почути: «Дівчата, ви такі молодці, що мерзнете тут і допомагаєте» - від простих людей. «Ми недаремно за вас воюємо» - від самооборонців. Люди приносили з кухні каву, чай, гарячу їжу, воїни-афганці залишили шоколадку, хлопці з охорони попереджали занадто нервових відвідувачів «Не ображайте наших дівчат». Постійно телефонували і приходили люди з питанням: «Чим вам допомогти? Що привезти?» Не бізнесмени, не магнати, прості кияни. Постійно записувалися бажаючи прийняти до себе в дім потерпілих або просто втомлених людей. Запитували: «Я кілька днів тому дала свої контакти, чому ви нікого не прислали?» На «Дякуємо Вам» відповідали «Це ми вам дякуємо».

Ми, люди, живемо «тут і зараз». Кожна секунда нашого «тут і зараз», з усіма її радощами і бідами, є наслідком всіх, деяких або якоїсь із подій, що відбувалися від початку, коли Господь створив небо і землю. Кожна секунда нашого «тут і зараз» є причиною того, що станеться негайно або через рік, в іншому кінці Галактики або в сусідньому будинку. Ніщо не відбувається в світі випадково, і все з волі Божої, проте не кожна подія є кінцевою метою Провидіння. Для того щоб побачити місце події в задумі Творця, необхідно охопити уявним поглядом цей задум, осягнути його початок, закономірності, шляхи та цілі, і тоді кожна справа знайде своє місце і сенс.

З настанням Великого посту в багатьох храмах звершується Таїнство Соборування. Що означає це таїнство? В яких випадках потрібно його застосовувати і чи можна після його прийняття забути про немочі тіла? На ці і інші подібні запитання спробуємо дата вагомі відповіді.
Соборування, або інакше Єлеосвячення -це церковне таїнство. Встановлення самого таїнства своєю історією заглиблюється в давнину віків, аж до апостольського періоду. Святий апостол Яків у своєму посланні говорить: " Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господнє. І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і якщо він гріхи вчинив, простяться йому." (Як. 5. 14-15).

Одного вечора, спраглий олень шукав поживи у лісі. Він був радий побачити неподалік ставок. Він нахилився попити води. Дивлячись у прозору непорушну воду, він міг бачити своє відображення. Вигляд його привабливих та красивих рогів зробив його гордим та щасливим. Потім він помітив свої довгі, тонкі та худі ноги. «Прикро, ці ноги такі страшні і не відповідають моїм величним та привабливим рогам». Раптом він відчув наближення вовка.

Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною (Мк. 8, 34). За Господом хрестоносцем не можна йти без хреста; і всі, котрі йдуть за Ним, неодмінно йдуть з хрестом. Що ж таке цей хрест? Всякого роду незручності, тяготи і скорботи, що налягають і ззовні, і зсередини, на шляху сумлінного виконання заповідей Господніх в житті по духу Його приписів та вимог. Такий хрест настільки поєднаний з християнином, що де християнин, там і цей хрест, а де нема цього хреста, там немає і християнина. Всебічна пільговість і життя в утіхах не личить істинному християнину. Його завдання - себе очистити і виправити. Він, як хворий, якому треба робити то припікання, то відрізання, а цьому як бути без болю? Він хоче вирватися з полону ворога сильного, - а цьому як бути без боротьби і ран? Він повинен йти наперекір всім навколишнім порядкам, а як це витримати без незручностей і сорому? Радуйся ж, відчуваючи на собі хрест, бо це знак, що ти йдеш за Господом, шляхом порятунку, в рай. Потерпи трохи. Ось-ось кінець і вінці!

2 квітня 2014 року о 13:00 у Київській православній богословській академії відбудеться круглий стіл на тему “Проголошення автокефалії в Українській державі” (до 95-річниці “Закону про автокефалію” УНР від 1 січня 1919 р.).

У гематології ЗУСДМЦ проходить лікування тендітна і дуже гарна дівчинка – Марічка Кінаш. Я не дарма назвала дівчинку зачарованою принцесою, Марічка особлива дівчинка, дуже добра, дуже терпляча, талановита і зворушливо вродлива. У багатодітній сім’ї Марічка найстарша і в свої 15 років «винянчила» двох братиків і сестричку, допомагаючи мамі :)
Марічка сонячна і світла дитина, незважаючи на два важких діагноа, які випали на долю цієї тендітної і дуже сильної дівчинки – синдром Неймегена (генетичне захворювання) і лімфома (онкологія).
Від чертерга наша принцесса в реанімації у важкому стані. Кілька днів Марічка навіть не дихала самостійно. На щастя, зараз їй трошки легшее, вона дихає вже сама, але тільки з допомогою кисневої мазки. Марічці потрібен антибіотик Цимевен – саме на ньому дівчинці швидко стало краще, та з препаратом є дві проблеми, по-перше, його немає в продажі, а по-друге – на нього немає коштів…

Вбивство безневинних дітей в утробі матері не повинно бути визнано частиною глобальних стратегій розвитку.
У 2015 році Організація Об’єднаних Націй буде вирішувати, скільки мільярдів доларів буде витрачено на подолання зубожіння, поліпшення здоров’я та освіти, на допомогу бідним країнам для економічного розвитку. Зараз ведуться переговори, щоб вирішити, які принципи будуть визначати програму розвитку після 2015. Ця програма розвитку буде покладена в основу глобальної світової і національної політики протягом десятиліть.

Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.