Коли Господь ходив з проповіддю, навколо нього завжди було багато людей. Деякі підходили, слухали й відходили. Але серед численного народу була група жінок, що відрізнялися від інших. Вони супроводжували Божественного Вчителя не тільки для того, щоб слухати Його Слово, але й з любов'ю служити Йому. Вони піклувались про нічліг, їжу та пиття, "служили Йому з майна свого" (Лк. 8, 3). Саме ці жінки рано-вранці поспішали до гробу Спасителя з миром і ароматами, щоб помазати тіло свого Господа. Тому і названі вони мироносицями. Хто ж були ці жінки?

Короткометражка грецького режисера Константина Пілавіоса розповідає про стосунки між поколіннями. Не залежно чи це наші діти, чи це наші батьки - терпеливість і любов є необхідними для взаємин.
"Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19)

Причина, чому це так важко, в тому, що Господу не потрібні фарисеї, Йому не потрібні «побілені гроби» (Мф. 23:27). Пам'ятаєте, як у Страсний тиждень ми на всю церкву читаємо грізні слова Спасителя про лицемірів? Ці слова адресовані до нас!
Ми повинні бути місіонерами. Наше хрещення зобов'язує кожного з нас бути місіонером. Ми повинні проповідувати скрізь, завжди і кожному, але не словами, а життям.
Належне свідчення того, що ми віддані Євангелією - це святість нашого життя. Любов - це основа нашої віри. Чому це часто вислизає з нашої уваги? Для того щоб жити згідно заповідей Євангелія і займатися місіонерством, нам не треба організовувати ще один який-небудь комітет. Постійно базікаючи про те, що таке Євангеліє, ми настільки засмітили благу звістку, яка в ньому прихована, що Євангеліє втратило життя. Треба не говорити про нього, а жити ним. Якщо ви говорите більше, ніж молитися, проповідуючи, то ви просто "випускаєте пару".
Схиархімандрит Іоаким (Парр)