Одна з причин внутрішньої самотності - це звичка осуджувати. Можна сказати, що самотність і осудження - це споріднені недуги душі. Той, хто судить іншого, де б він не опинився, завжди буде незадоволений своїм оточенням. Йому здається, що його претензії до ближніх справедливі і незаперечні. Але це, звичайно, помилка. Людина, що дивиться на ближнього крізь призму осудження, бачить його немов у кривому дзеркалі, абсолютно не таким, який той є насправді. Це дзеркало навіть і хороше може перетворити на недоліки. Як з цим боротись? Святі Отці дають просте правило: потрібно думати, що Закон Божий створений особисто для мене. Мені - не можна, ближньому - можна. Це один з головних законів духовного життя, і якщо ми приймемо його всім серцем, то отрута осудження не зможе потрапити в наші душі.