Святий апостол Павло закликав християн: "Моліться безперестанку" (1 Сл. 5,17). "Як молимось, то говоримо із самим Господом нашим, — навчав Іван Золотоустий. — "Від того, хто молиться, Бог не хоче ані гарної мови, ані мистецьких слів, а хоче душевного тепла і ревности. В такому душевному настрої Господь, напевно, вислухає людину. У людей, коли йдеш із проханням, мусиш подбати про відповідні слова. Тут же нічого не треба." Однією з найулюбленіших і найпоширеніших молитов християнського Сходу є "Ісусова молитва": "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного (грішну)". Вживають також коротшу форму: "Ісусе, Сину Божий, помилуй мене'.

Багато суперечливих відчуттів пов'язано зі словом смерть. Дотепер на цій темі було табу в секулярному суспільстві, найчастіше людина виявляється безпорадною і переляканою, коли стикається зі смертю близьких або дізнається про свою близьку кончину. Але якщо ми повернемо свій погляд на оточуючу нас дійсність, то побачимо, що це неминуче "зло" повною мірою усвідомлюється тільки людиною, це наша фатальна особливість, що виділяє людину з царства тварин - знати про кінцівку свого життя і розуміти, що це неминучий кінець кожного. Що ж приносить в наше життя це знання і для чого воно дане людині?