У материнській утробі відбулося зачаття двох близнят. Минали тижні, малята росли й розвивалися. Прокидалася їхня свідомість, росла їхня радість:
-Лишень подумай - хіба не чудо, що ми є? Як це прекрасно - жити!
Близнята пізнавали світ.
Коли побачили пуповину, що єднала їх з матір'ю, пуповину, через яку вони діставали всі необхідні для подальшого життя і зростання речовини, брати від радости аж заспівали:
-Якою ж великою і самовідданою є любов нашої мами, що ділиться з нами своїм власним життям! Спливали тижні, місяці, відтак одного дня малюки зрозуміли, що дуже змінилися.

Якось незадовго до Різдва Христового учителька поставила своїм учням таке запитання:
-Хто з вас є бідним і, отже, має отримати подарунок з нагоди свята?
Діти, що вважали свою родину незаможною, підняли руки.
Місто було маленьким, усі одне одного знали. Не тільки на ймення, а й де хто мешкає, чим займається, яку має родину та статки. Після уроків учителька покликала до себе восьмирічного хлопчика, що звався Діні. Родина його недавно прибула з Африки, й усі знали, що вони дуже бідні.