Щороку у Світлий вівторок, коли православні християни прославляють Воскресіння Христа, в урочище «Гурби» (Здолбунівський район, Рівненська область) звідусіль прибувають люди, щоб вшанувати пам’ять полеглих звитяжців.
Не виключенням став і цей рік. 17 квітня 2012 р., на третій день Світлого Христового Воскресіння, у Свято-Воскресенському чоловічому монастирі в урочищі «Гурби» була відслужена Божественна літургія та заупокійна літія за загиблими воїнами. Богослужіння очолив архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, якому співслужили:

Ще дитиною я страх не хотів бути собою. Волів бути таким, як Марко Канцеллі, попри те, що Марко не був до мене прихильний. Я рухався, як він, розмовляв, як він, записався до того ж ліцею, що й він.
Та з плином часу Марко Канцеллі помітно змінився. Став тісно спілкуватися з Джанні Феррарі. Ходив, як він, говорив, як він. Я геть розгубився! Став ходити й говорити, мов Марко Канцеллі, який ходив і говорив, мов Джанні Феррарі.
А згодом зауважив, що Джанні Феррарі рухається і розмовляє, наче Карло Альвоні.

Одна молода ще жінка впала у важку депресію. Минали дні, а вона не хотіла виходити з дому, вставання з ліжка завдавало їй невимовних страждань, приймати їжу стало для неї справжніми тортурами.
Денне світло дратувало її. Тому вікна були зачинені, жалюзі опущені. А в голові у неї роїлися найчорніші думки.
Часто думала про смерть як про позбавлення від немилого життя.
Чоловік, що дуже її любив, оточував увагою та піклуванням, дедалі сильніше непокоївся і журився через її стан.
Переконав її, щоб дозволила обстежити себе найвідомішим неврологам і психіатрам, також і зарубіжним. Світила медичної науки виписували ліки, призначали аналізи, радили якнайбільше розважатися й подорожувати.