27 березня в Києво-Могилянській академії відбувся Круглий стіл «Християнські цінності та політика», організований з ініціативи молодих політологів з Київського православного молодіжного братства святих Бориса і Гліба (УПЦ Київського Патріархату) та присвячений теоретичному підґрунтю і практичним можливостям поєднання християнського вчення і політичної сфери.

Законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму в Україні почали розглядати в парламентських комітетах. Стало відомо, що документ отримав підтримку з боку Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту і туризму. Про це повідомив глава комітету Павло Костенко у відповідь на запит громадських організацій.
«Комітет на своєму засіданні підтримав прийняття законопроекту за основу. Про рішення нашого Комітету було поінформовано профільний комітет - Комітет з питань свободи слова та інформації», – йдеться в листі Павла Костенка. Йдеться про законопроект № 8711 «Про захист дітей від небезпечного інформаційного простору».
Цим документом парламентарії пропонують парламенту заборонити пропаганду гомосексуалізму в Україні.

«Досить! Маю їх направду досить!»
Усі в Небі затамували подих. Ніхто досі не бачив Ісуса таким розгніваним. Це Він громоподібним голосом виявив Свій Божий гнів.
«Упродовж 33 років Я був серед людей, казав їм не раз, що діла у тисячу разів важливіші за слова. Тому мене розіп’яли. Усіляко пояснював, що не за словами і не за обрядами можна пізнати моїх учнів, а за прояв любови. Однак майже ніхто цього не зрозумів! Виголошують палкі проповіді, співають величальні гімни, беруть участь у зворушливих богослужіннях, але чинять так мало!»

Двоє поважних рабинів зустрілися на спільній вечері. Були щирими приятелями, то спершу розмовляли про всяку всячину, а потім, аж до пізньої ночі, дискутували про буття і сутність Господа Бога.Врешті, дійшли висновку, що Бога немає, та й пішли собі відпочивати. Вранці один із рабинів пробудився і, не знайшовши другого в домівці, вийшов до саду. Там побачив колегу і приятеля заглибленим у вранішню молитву.

«У світі нема щастя», — писав Олександр Сергійович від особи свого ліричного героя. «Що таке щастя? Як птах, випустиш — і не спіймаєш!» — услід за класиком сумнівалася зірка радянської естради. Дійсно, яке примарне й хитке земне щастя! Важко перелічити все те, що необхідно людині, аби стати щасливою. Легше сказати, без чого щастя категорично неможливе. Особливо, якщо йдеться про жіноче щастя.
Вік оцінює щастя як досвідчений ювелір, зважує й уважно розглядає всі грані. Дитині, щоб забути про сльози, достатньо смачної карамельки. Щастя від цукерки лише в дитинстві може бути настільки реальним — недарма «Царство Небесне належить таким». Старому також необхідна суща дрібниця: дзвінок від дітей і рідних, елементарна зацікавленість його проблемами чи хворобами — і він уже спокійний, а спокій у старості рівнозначний щастю. Між дитинством і старістю пролягає довга дорога життя, час найбільш вимогливий і ненаситний до споживання земних задоволень. І тут щастя набуває статі — воно стає чоловічим або жіночим.