Усі церковні богослужіння діляться на три кола: добове, тижневе і річне.

За прикладом старозавітної Церкви,де були первосвященик, священики і левити, святі апостоли встановили і в новозавітній християнській Церкві три ступені священства: єпископів (архиєреїв), пресвітерів (тобто священиків) та дияконів.
Усі вони називаються священнослужителями, бо через Таїнство священства вони одержують благодать Святого Духа для священного служіння Церкві Христовій: відправляти богослужіння, вчити людей християнської віри і доброго життя (благочестя) і управляти церковними справами.

Сам Господь дав людям ще у Старому Завіті через пророка Мойсея вказівки, яким повинен бути храм для богослужіння; новозавітний православний храм упорядковано за зразком старозавітного.
Як старозавітний храм (спочатку – скинія) ділився на три частини: святе святих, святилище і двір, так і православний християнський храм ділиться на три частини: вівтар, середня частина храму і притвор.
Як святе святих тоді означало, так і тепер вівтар означає – Царство Небесне.

Богослужінням взагалі називається богошанування або догодження Богу добрими думками, словами і ділами, тобто виконання волі Божої.

Істинна наука давно вже визнала,що сфера дослідженого є ніщо в порівнянні зі сферою недослідженого. Понад те, чим більше наука охоплює ділянку недослідженого, тим більше, відповідно, збільшується царина, яку належить дослідити. "Всяке нове відкриття сприяє розширенню в арифметичній пропорції царства невідомого" (А. К. Морісон). Наука ніколи не закінчить своєї справи, поки стоїть світ.
Представники істинної науки визнають, що їхні відомості про світ мусять доповнюватись з іншого джерела. Це джерело – релігія.

Набутими нами пізнаннями істинної віри і християнського життя (благочестя) ми повинні завжди керуватися в нашому житті.
Але, щоб правильно і на спасіння користуватися знаннями віри і благочестя, необхідно кожному християнинові мати чесноту розсудливості, тобто християнську розважливість.

Думка про світове зло важким тягарем сумнівів лежить на серцях багатьох віруючих людей. Здається незрозумілим, чому Бог допускає зло.
Адже Бог у Своїй Всемогутності легко міг би усунути зло... Як може безмежно милостивий Бог терпіти, щоб злі вчинки одного негідника прирікали б тисячі, іноді мільйони людей на злидні, горе та біди?..
У чому ж полягає "сенс зла"? Адже у Бога нічого немає безглуздого.

Запрошуємо вас взяти участь у зимовому православному молодіжному таборі, який відбудеться з 24 по 30 січня 2011 року на базі санаторію реабілітації с. Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області.
Табір – це шанс щось змінити у собі або своєму сприйнятті світу, розвинути приховані таланти і творчі здібності, зустріти давніх друзів та знайти нових, відчути себе невід’ємною частиною всеукраїнської християнської молодіжної родини. Якщо ви мрієте про це – їдьте до табору!

Передріздвяний, передноворічний період – це не тільки приготування до свят, не лише подарунки. Це можливість оглянутися назад, побачити здобутки, оцінити перспективи. Період роздумів над речами справді важливими, щоб віднайти той родинний затишок, який панує в наших оселях у Свят-вечір, і зберегти його на цілий рік. Про це та про інше “Пошта” спілкувалася з митрополитом Львівським і Сокальським УПЦ КП Димитрієм (Рудюком).

10 грудня 2010 року у Львівській православній богословській академії з благословення Високопреосвященнішого Димитрія митрополита Львівського і Сокальського пройшов літературний вечір, присвячений двом ювілеям, які цього року святкувала Україна – 25-літтю з дня смерті поета Василя Стуса та 80-літтю з дня народження письменниці та поетеси Ліни Костенко.
Літературний вечір організувала ЛПБА спільно із Львівським православним молодіжним братством Пресвятої Богородиці на честь ікони Її “Нев’янучий Цвіт”.

Чернець Києво-Печерського монастиря, затворник. Жив у XIII столітті. Про нього відомо лише те, що він відзначався особливою безкорисливістю. Нічого не мав в келії, крім одягу. Мощі прп. Мардарія покояться у Дальніх (Феодосієвих) печерах.
Пам'ять - 26 грудня; ще один день пам'яті — 10 вересня.

Святі мученики Євстратій, Авксентій, Євгеній, Мардарій та Орест постраждали за Христа при імператорі Діоклетіані (284 – 305) в Севастії, у Вірменії. В числі перших християн, що прийняли тоді муки, був пресвітер Аравійської церкви мученик Авксентій, вкинений до в’язниці. Бачачи непохитність християн, міський управитель Саталіону, благородний воєначальник святий Євстратій, який був таємним християнином, зважився на відкрите сповідування віри, за що був відданий на тортури: його били, надягали на ноги залізні чоботи, палили вогнем. Після цих жорстоких мук його спалили, а мученикові Авксентію відтяли голову.
Пам'ять - 26 грудня.