10 грудня 2010 року у Львівській православній богословській академії з благословення Високопреосвященнішого Димитрія митрополита Львівського і Сокальського пройшов літературний вечір, присвячений двом ювілеям, які цього року святкувала Україна – 25-літтю з дня смерті поета Василя Стуса та 80-літтю з дня народження письменниці та поетеси Ліни Костенко.Літературний вечір організувала ЛПБА спільно із Львівським православним молодіжним братством Пресвятої Богородиці на честь ікони Її “Нев’янучий Цвіт”.
Після спільної молитви “Царю Небесний” вечір відкрив викладач ЛПБА, голова Братства Назарій Лозинський. У своєму вступному слові Н.Лозинський передав благословення та привітання Преосвященного митрополита Димитрія та ректора ЛПБА прот. Ярослава Ощудляка, які з об’єктивних причин не змогли прибути на літературний вечір. Після цього Назарій Лозинський наголосив на тому, що долі двох велеих митців – Василя Стуса та Ліни Костенко – дуже схожі: обоє були шістдесятниками, дисидентами, обоє до безмежності любили свою Батьківщину, свій народ, свою мову та історію, обоє потерпали від влади, обоє творили геніальні шедеври.
Першим виступив викладач української словесності ЛПБА к.б.н. Яремчук Сергій, який доповів про життєвий та творчий шлях Василя Стуса, його велику трагедію життя, його болі та сподівання, його мрії, його нескореність долі:
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
Після доповіді С. Яремчука студенти ЛПБА та члени Братства декламували вірші великого Василя Стуса. У них відобразилось усе, ради чого жив і страждав поет: Бог, Україна, Народ.
Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій – допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях – до раю, пекла чи полону -
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.
Після цього з доповіддю про життєвий і творчий шлях Ліни Костенко виступив голова Братства к.б.н. Назарій Лозинський. У своїй доповіді він наголосив на силі духа та незламній волі Ліни Костенко. Вона творила у важкі воєнні роки, у роки тоталітарного більшовизму, вона творить і сьогодні.
Я, що прийшла у світ не для корид,
Що не люблю юрби та телекамер,
О, як мені уникся і набрид
Щоденний спорт – боротися з биками.
Я обираю пурпуровий плащ,
Бики вже люттю наливають очі.
Я йду на них, душе моя не плач,
Ці види спорту вже тепер жіночі!
Після доповіді студенти ЛПБА та члени Братства декламувалі вірші прекрасної Ліни Костенко. У них – філософія душі, філософія любові, філософія чуттєвості і жіночої ніжності.
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність,
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
Особливої уваги та вдячності заслуговує виступ членів Братства сестер Наталії та Тетяни Алексеєнко – актрис Львівського театру юного глядача та театру “Просценум”. Їх мініатюри та інсценізації у супроводі скрипки і сопілки справили неймовірне враження на глядачів. Вони заставили перепустити через себе весь шквал почуттів, які вилились у поезіях Стуса та Костенко.
Наостанок Назарй Лозинський подякував усім за активну участь у літературному вечорі. “Ми сьогодні символічно поєднали світ мертвих (особою Василя Стуса) і світ живих (особою Ліни Костенко), адже у Бога всі живі. Цей літературний вечір є скромною, але щирою даниною великим митцям. Нехай наш сьогоднішній вечір буде ще однією запаленою свічкою на могилі Василя Стуса та ще однією прекрасною квіткою у нев’янучому букеті прекрасної Ліни Костенко”.
Завершився вечір молитвою “Достойно є”.
ЛПБА
