Вселенських Соборів у істинній православній Церкві Христовій було сім:
1. Нікейський.
2. Константинопольський (Царгородський).
3. Ефеський.
4. Халкідонський.
5. Константинопольський 2-й.
6. Константинопольський 3-й.
7. Нікейський 2-й.

Одного дня Бог зайшов до Раю і, на Своє велике здивування, побачив, що там є всі. Жодну душу не відіслано до пекла. Трохи Його це занепокоїло. Адже має обов'язок пильнувати справедливість. Навіщо ж тоді пекло, якщо його не використовувати? Отож мовив до Архангела Гавриїла: «Поклич усіх перед Мій престол і прочитай десять заповідей».
Покликали всіх. Гавриїл прочитав першу заповідь. Тоді Бог сказав: «Усі, хто згрішив проти цієї заповіді, негайно мають піти до пекла». Кілька людей вийшли з натовпу й засмучено пішли до пекла. Так само було після прочитання другої заповіді... третьої... четвертої... п'ятої... За цей час присутніх у Раю відчутно поменшало. По тому, як була прочитана шоста заповідь, до пекла попрямували всі, за винятком товстого, старого і лисого пустельника.

Одного разу, відчуваючи докори сумління, Вовк зайшов до церковці у горах і сказав священикові:
- Хочу висповідатись!
- Ти впевнений у цьому? - спитав добрий священик.
- Так, запевняю вас, що хочу сповідатись.
- Вклякни біля сповідальниці.
- Не можете собі уявити, - почав Вовк, - скільки я овечок задушив! Бідні звірята, спали так спокійно, а я... я їх з'їв...

Головне Своє одкровення Бог повідомляє людям в особли вий, незвичний спосіб, чи, як ми кажемо, надприродним чином – це коли Бог відкриває про Себе безпосередньо Сам або через ангелів. Таке одкровення називається надприродним Божественним одкровенням.

Природним одкровенням називається таке одкровення Бо же, коли Бог відкриває Себе звичайним природним способом кожній людині через видимий нам світ (природу) і через совість нашу, яка є наче голос Божий у нас, підказуючи нам, що добре і що погано, а також і через життя – історію усього людства. Якщо народ втрачає віру в Бога, то його переслідують лихоліття і нещастя, і якщо не кається, то гине і зникає з землі; згадаймо: потоп, загибель Содома і Гоморри, розсіяння єврейського народу по всій землі тощо.

Упродовж багатьох століть це Світло Істини та Божественної Любові променіло зі святих Ликів Пресвятої Богородиці з Дитям, перед якими схилялися у молитві львів’яни, обтяжені турботами та скорботою, засмучені духовною чи тілесною слабкістю. І упродовж століть Пресвята Богородиця-Мати вислуховує прохання та молитви, милістю Божественного Сина даруючи людям зцілення від земних скорбот. Відомі численні випадки, коли за молитвою перед Львівською іконою Пресвятої Богородиці видужували онкологічно хворі, а найбільше перед Святим Образом було зцілено жінок, що страждали від безпліддя.
Святкування звершувати як перехідне – у перший недільний день після дня пам’яті святого великомученика Юрія Переможця (23 квітня ст.ст. – 6 травня н.ст.), небесного покровителя м. Львова.

Бог створив нас,людей,за образом і подобою Своєю,дав нам розум, волю і безсмертну душу для того, щоб, пізнаючи Бога й уподібнюючись Йому, ми ставали усе кращи ми і добрішими, все більше удосконалювалися й успадкували вічне блаженне життя з Богом.
Тому існування людини на землі має глибокий сенс, велике призначення і високу мету.

Подвигався в XII столітті в Києво-Печерському монастирі разом з преподобним Спиридоном. Вони обоє були простого роду і займалися в обителі випіканням просфор, супроводжуючи свої праці невпинно молитвою й постом. Так провели вони 30 років і після спокійно спочили. Чесні їхні тіла були поховані у Ближніх (Антонієвих) печерах.
Пам'ять - 13 листопада за новим стилем.

Кондак 1
Богом вибраній з благородного роду міста Іконії, премудрій і всехвальній нареченій Христовій, подячні пісні й похвали співаємо тобі, молитвеники твої, свята й багатостраждальна мученице Параскево, бо тобою визволяємося від спокус і напастей; а ти, що маєш сміливість перед Господом, від усяких бід охороняй нас, щоб ми розчулено й радісно взивали до тебе:
Радуйся, Параскево, невісто Христова всехвальна.
Пам'ять святої Параскеви-П'ятниці - 10 листопада.

Знаний філософ щодня намагався збагнути сенс життя. Присвятив розгадуванню цієї загадки найкращі літа свого життя. Радився зі славетними мудрецями людства, та не знайшов жодної задовільної відповіді.
Одного вечора відпочивав у своєму саду. Узяв на руки п'ятирічну донечку, яка весело гралася, і спитав її:
«Доню, для чого ти живеш на цій землі?» Дівчинка відповіла, усміхаючись: «Щоби тебе любити, татку!»