Єпископ Акепсім очолював християнську Церкву в персидському місті Наессоне. Паства гаряче любила святителя за його подвижницьке життя і невпинні пастирські труди. Цар Сапор наказав розшукувати і страчувати християнське духовенство, був схоплений і єпископ Акепсім, у той час вісімдесятирічний старець. Його привели в місто Арбел, де він став перед судом Ардаха - жерця бога сонця. Святий старець відмовився принести жертву перським богам. За це його жорстоко побили і закрили в темницю, куди наступного дня після важких тортур були кинуті сімдесятирічний пресвітер Йосип і диякон Аіфал.
Пам'ять - 16 листопада(нов. ст.)

Акіндін, Пігас, Анемподист, придворні перського царя Сапора II (310 - 381), були таємними християнами. Коли цар почав гоніння на християн, заздрісники донесли на них. Викликані на суд до царя, святі мученики безбоязно сповідали свою віру в Святу Трійцю. Цар наказав бити їх батогами. Два рази змінювалися стомлені кати, а святі мученики не видали ні крику, ні стогону. Навіть цар не витримав напруги і втратив свідомість. Всі вважали його померлим, але святі кликали до Бога, і цар прийшов до тями.
Пам'ять - 15 листопада(нов. ст.)

Cвященномученик Зіновій, єпископ Егейський, і сестра його Зиновія зазнали мученицької смерті у 285 році в Кілікії. Вони з дитинства сприйняли святу християнську віру від своїх батьків і вели благочестиве, цнотливу життя. У зрілі роки, маючи відчуження до сріблолюбства, роздали вони своє майно, отримане у спадок, незаможнім. За благодійність і святе життя Господь нагородив Зиновія даром зцілення різних хвороб. Він був обраний єпископом християнської громади в Кілікії.
Пам'ять - 12 листопада(нов. ст.)

Спекотливої літньої днини робітникові, що працював на багатого господаря, було звелено скопати сад. Наймит неохоче взявся до роботи. При цьому він нарікав на Адама, що через нього люди отак використовують працю інших людей.
Ці ремствування і прокльони дійшли до вух господаря.
— Чого ти нарікаєш? Б'юсь об заклад, що на місці Адама ти вчинив би так само, — сказав він наймитові.
— Ні, напевно ні, — сухо відказав робітник. — Я нізащо не піддався б спокусі!
— Побачимо! — відповів господар і запросив його на обід.
У призначений час наймит з'явився до дому свого хазяїна. Той запровадив його до кімнати, а там уже чекав стіл, заставлений усякими наїдками.
— Можеш частуватися усім, чим тільки захочеш, лишень не торкайся вази, що стоїть отам на краю стола, аж доки я не повернуся, — мовив господар.
Наймит не гаяв часу, а відразу всівся за столом і взявся куштувати усі страви, що стояли перед ним. Врешті його погляд затримався на прикритій вазі, що стояла скраю.

Свята Анастасія Римлянка стала сиротою у віці трьох років. Виховувалася вона у монастирі поблизу Риму, в якому і прийняла чернецтво. Ігуменя монастиря виховала Анастасію у гарячій вірі, у страху Божому і послуху. За імператора Декія (249-251 рр.) Анастасії виповнилося 21 рік. Вона була дуже вродливою, і багато відомих римлян просили її руки, але Анастасія всім відмовляла, бажаючи залишитися невістою Христовою.
Пам'ять преподобномучениці Анастасії Римлянки - 11 листопада (н.ст.).

Вітаємо з іменинами настоятеля храму Всіх святих землі української кандидата богословських наук протоієрея ВІКТОРА Феденьківа.

Народився в місті Амафунті на острові Кіпрі і був сином знатного вельможі Єпіфанія. З юності він був вихований в благочесті і страху Божому. Прийшовши в вік, він, з волі батьків своїх, вступив у подружжя і мав дітей, але незабаром діти та дружина його померли. Звільнившись від пут шлюбного життя, він подякував Богові і став жити по-чернечому, хоча і не був ченцем. Він старанно служитв Господеві, вправляючись в частій молитві і у всіх богоугодних справах, особливо був милосердним і милостивим до всіх, що зазнали лиха від злиднів. Чесноти прославили його серед людей і сам імператор поважав його.
Пам'ять святителя Іоанна Милостивого згадується 25 листопада (нов. ст.).

Сьомий Вселенський Собор відбувся в 787 році в місті Нікеї за імператриці Ірини (вдови імператора Лева Хозара), і в ньому брали участь 367 отців.
Собор було скликано проти іконоборчої єресі, яка виникла за 60 років до Собору, за грецького імператора Лева Ісавра, який, бажаючи навернути магометан у християнство, вважав за необхідне знищити вшанування ікон. Ця єресь тривала за його сина Костянтина Копроніма й онука Лева Хозара.
Собор осудив і відкинув іконоборчу єресь і визначив – ставити і покладати у св. храмах, разом із зображенням Чесного і Животворчого Хреста Господнього, і святі ікони, шанувати і віддавати їм поклоніння, підносячись розумом і серцем до Господа Бога, Божої Матері і святих, на них зображених.