Одного разу, відчуваючи докори сумління, Вовк зайшов до церковці у горах і сказав священикові:- Хочу висповідатись!
- Ти впевнений у цьому? - спитав добрий священик.
- Так, запевняю вас, що хочу сповідатись.
- Вклякни біля сповідальниці.
- Не можете собі уявити, - почав Вовк, - скільки я овечок задушив! Бідні звірята, спали так спокійно, а я... я їх з'їв...
Вовк заплакав.
- Я напав також на пастуха. Це жахливо! Я нікчемний грішник, підлий убивця...
Священик слухав його поблажливо, але помітив, що Вовк був неспокійний, крутився, наче хотів утекти.
Священик стривожено сказав вовкові:
- Принаймні під час сповіді поводься спокійно!
- Не лякайтеся, мій отче, але добре було б, щоби ви трохи поквапилися...
- Чому?
- Бо... чую дзвіночки на шиї овечок.
І не введи нас у спокусу!
БРУНО ФЕРРЕРО
