Чи любиш ти дивитися у вікно і спостерігати: по мокрому шосе біжать автомобілі, люди, відкривши різноколірні парасольки, квапляться кудись? Куди вони квапляться? По своїх справах. По своїх. Чи є кому-небудь з них справа до тебе, до мене, до нас? А чи є нам з тобою справа до них? Чому так самотньо буває в такому великому і багатолюдному місті? «Через багто беззаконня в багатьох охолоне любов».

Церква святкує пам'ять святих жон-мироносиць. Вшануймо й ми подячним спомином цих євангельських жiнок. У земному життi нашого Спасителя, навiть у середовищi Його найближчих послiдовникiв, вони посiдають почесне мiсце. Жiнка завжди бiльше, нiж чоловiк, прагнула втiлити в життя Божественну правду.
Коли пролунали першi священнi слова Христа про покаяння, коли рознеслися по всiй землi Його заклики до неба, до Бога, до вiчностi й святостi, до спасiння i Царства Божого - жiноча душа чуйно вiдгукнулася на Його вчення i на чарiвну особистiсть Боголюдини.

Самолюбність же - корінь всіх зол. І так гордість - початок і корінь всякого гріха (Святитель Тихон Задонський 1724-1783).

Священномученик Симеон, єпископ Перський, постраждав під час гоніння на християн від перського царя Сапора II (310 - 381).
Вшановується пам'ять святого мученика Симеона 30 квітня за новим стилем.

Прп. Іоана, учня прп. Григорiя Декаполiта (820–850). Мчч. Вiктора, Зотика, Зинона, Акиндина i Северіана (303). Свт. Косми, спов., єп. Халкидонського, i прп. Авксентiя (815–820). Мч. Іоана Нового з Янiни (1526).
Максимiвської iкони Божої Матерi (1299)...

3 травня - Неділя 3-тя після Пасхи. Свв. жон-мироносиць.

Міжнародний жіночий православний день - вітаємо жінок-християнок

Слова «вправлятися в молитві Ісусовій» дуже часто люди вживають, але це доводить, що вживають його і не знають, що таке молитва. Людина не вправлятися (можна адже йти і далі і сказати «тренуватися»!) повинна в молитві, а з найбільшим благоговінням перебувати перед Богом і зі свідомістю щонайповнішої негідності навіть виголошувати ім'я Боже, ввіряючи себе милості і поблажливості Бога, виголошувати з увагою і страхом слова молитви.

„Хліба і видовищ!” – вимагав колись народ від правителів Римської імперії. Нині ця фраза набула дещо зловісного характеру: якщо від нестачі хліба з голоду у цивілізованих країнах уже ніхто не помирає, то видовищами ми ще ніяк не наситимося. Цю нашу потребу сповна задовольняє багатоканальне телебачення.

Абсолютно немає заздрості до молоді. Щиро дивуюся, коли чую від дорослих людей мови про те, що вони заздрять молодому поколінню. Чому заздрити? Гормональним бурям, сліпому блуканню потемки, збиранню помилок і повільному накопиченню досвіду? По Феофану Затворнику, той, що пережив пору юності — це той, що перейшов через бурхливу річку.

Осел носить поклажу. Дресирований пес — хазяйські тапочки. Вітер носить обривки чуток, собачий гавкіт і запах далеких пожеж. Людина ж носить в грудях відчуття вічного життя і відчуття власної унікальності. «Я не помру».

Унаслідок змін мозку і центральної нервової системи, а також звичних для алкогольного і питущого клімату правил поведінки, починається зміна характеру людини: втрачається здатність уважно вислуховувати інших, стежити за своєю мовою, контролювати поведінку; з'являється балакучість, хвастощі, він стає безтурботним.

З давніх часів восьмий день після Пасхи, як закінчення Світлої седмиці, святкувався особливо, складав як би заміну Пасхи, тому і названий Антипасхою, що означає замість Пасхи. Цього дня оновлюється пам'ять Воскресіння Христового, тому Антипасха називається ще тижнем оновлення.

Слово артос перекладається із грецької як “квасний хліб” - спільний для усіх членів Церкви освячений хліб, інакше - просфора всезагальна. Артос впродовж цілого Світлого тижня займає в храмі найвидніше місце, разом з іконою Воскресіння Господнього і, під час завершення великодніх урочистостей, роздається вірним.Вживання артоса починається вже з самого початку християнства. На сороковий день після Воскресіння Господь Ісус Христос вознісся на Небо.