Археологи виявили печеру, в якій "сімдесят улюблених учнів Сина Божого служили Йому при Його земному житті". Йорданські археологи розкопали пам'ятник, який може виявитися найстарішою церквою в світі. Вік споруди імовірно складає дві тисячі років. Учені, обстежуючи підземний грот, наткнулися на розташовану під церквою печеру, яка, як вони вважають, є ще давнішим пам'ятником християнського культу, чим споруда, що стоїть над нею.

У 1108 Київський князь Святополк Ізяславович, онук Ярослава Мудрого, заснував на місці тодішнього Дмитрівського монастиря Михайлівський монастир. Того ж року й розпочалося спорудження монастирського храму, яке тривало до 1113 року. Велична споруда храму була увінчана тільки одним великим куполом, якого згодом оздобили золотом замість традиційного свинцю.

Чотири особи, яких називаємо євангелистами, написали Євангелія про життя Христа. Це чотири різні описи. Вони не є однакові слово в слово, інакше це був би лише один опис. Кожен писав у своєму стилі, своїм способом представляючи предмет. Зверніть увагу, що суть та сама, але спосіб її представлення може бути різний відповідно до стилю мовлення чи манери автора. Усі ми маємо власний спосіб самовираження.

Якось вранці, кілька років тому, я зібрався в перукарню, тому що вдень мені треба було їхати в Лондон. Однак з першого ж листа, який я відкрив, я дізнався, що їхати туди не треба. Тоді я вирішив відкласти і стрижку. Але тут в моїй думці щось настирливо заговорило, майже зазвучало: "Йди до перукаря..." Не в силах це витримати, я пішов. У перукаря мого було багато незгод, і мені іноді вдавалося допомогти йому.

Добре відомо, що головною козацькою святинею для запорожців у часи останньої Нової Запорозької Січі була Військова (Січова) церква Покрова Пресвятої Богородиці. Тому цілком зрозуміло, чому після скасування Запорозького війська саме вона стала одним із найвідоміших символів незалежності українського козацтва. Треба підкреслити, що одразу ж після подій червня 1775 року доля цієї церкви та її різниці стала темою для обговорення серед широкого загалу, що обумовило появу цілої низки народних пісень, легенд та чуток, а сама означена тема залишається не менш актуальною в наші дні, коли передова українська інтелігенція веде активні пошуки свого історичного коріння та визначення національних цінностей.

Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе‚ Боже наш, помилуй нас. Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі, “Царю небесний” “Святий Боже”, “Пресвята Тройце”, “Отче наш”, Господи, помилуй (12 разів), “Слава: і нині” (тричі), “Прийдіть, поклонімось...” (тричі).
Псалом 22
Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. Душу мою навернув, навів мене на стежки правди задля імені Свого.

Головною справою перших християн була молитва. Згідно зі вченням апостола Павла про безупинну молитву, християни намагалися по можливості частіше спрямовувати свій дух до Бога. Вони завжди молилися разом (св. Ігнатій, “Лист до Єфесян”; Тертуліан, “Апологія”), бо вважали: чим більша кількість людей просить у Бога благодіянь, то і більше надії на отримання їх по слову Спасителя (Мф. 18, 19-20). Тому св. Ігнатій постановляє св. Полікарпу, щоб збори відбувалися частіше, і радить робити перекличку вірних поіменно.

Шостий Вселенський Собор своїм 80-им правилом схвалив слідуюче: «Якщо хтось на протязі трьох тижнів не прийде до церкви, не маючи до цього ніякої перешкоди, то клирик нехай буде виключений з клиру, а мирянин нехай буде позбавлений церковного єднання». Отож яка сувора заповідь святої матері нашої Церкви. Це не голос одного якого-небудь учителя Церкви, це голос Вселенського Собору, і отож власне слово самої Церкви Божої.

Московське князівство свавільно, всупереч волі Вселенського патріарха, що перебував в Константинополі ще в 1448 р. проголосило автокефалію (самостійність), в односторонньому порядку розірвавши зв’язки з Київською митрополією. В 1453 році Константинополь, де перебував Вселенський патріарх, був підкорений турками. В кінці ХV ст. почалися нові великі походи татарських орд на Українські землі, так у 1482 році Кримський хан Менглігірей вдруге після Батия зруйнував Київ. Татарські чамбули практично безперепонно нишпорили Українськими землями, використовуючи три головні сухопутні дороги - це Чорний шлях (між Дніпром і Бугом), Кучманський шлях (між Бугом та Дністром) та Муравський (на лівому боці Дніпра). Оборона Українських земель була надто слабка.

Андрій був з роду єврейського, з Віфсаїди галілейської, рибалка, брат Апостола Петра. Спочатку він був учнем Іоанна Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Ісуса, що проходив поблизу, сказав: «Ото Агнець Божий!», Андрій пішов за Ісусом і став Його першим учнем. Він тому і названий Первозванним. Коли Ісус проходив біля моря Галілейського, то Петро і Андрій ловили рибу. Господь їх покликав за Собою, сказавши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей» (Матв. IV, 18 — 19).

Пам'ять апостола Андрія 13 грудня (за новим стилем).

Свідчення про час запровадження церковного співу на теренах Київської Русі ми знаходимо в літописах. В Іоакимовому літописі сказано, що константинопольський імператор і патріарх прислали до Великого князя Володимира разом з митрополитом Михаїлом доместиків із слов’ян, тобто, вчених співаків з Болгарії та Моравії. Це є перша епоха нашого церковного співу. Друга – як свідчить степенна книга, до великого князя Ярослава І Мудрого з Греції прийшли доместики. Як свідчить літопис, спів виконувався на вісім голосів трьома співаками (тріо): “пріидоша тріе певцы гречестіи съ ноты своими...

Ми від зарання нашого життя зустрічаємось з іконами. Бо чи можна собі уявити скільки втратили б наші церкви на духовності, не говорячи вже про їхню красу, якби в них не було іконостасу? А вже слово «іконостас» говорить за себе, що там є ікони. Звичайно, ми звикли дивитися на ікони, на церковну обстановку, зовсім не думаючи про те, що вони мають своє завдання. А вони не є виїмкою в релігійному мистецтві, бо і церковна архітектура, і церковний спів, і малярство мають за ціль прославу Бога. Ікона, як деталь релігійного малярства, має ті властивости, що дозволяє людині переживати духовне піднесення, наближення до Бога.