Свідчення про час запровадження церковного співу на теренах Київської Русі ми знаходимо в літописах. В Іоакимовому літописі сказано, що константинопольський імператор і патріарх прислали до Великого князя Володимира разом з митрополитом Михаїлом доместиків із слов’ян, тобто, вчених співаків з Болгарії та Моравії. Це є перша епоха нашого церковного співу.
Друга – як свідчить степенна книга, до великого князя Ярослава І Мудрого з Греції прийшли доместики. Як свідчить літопис, спів виконувався на вісім голосів трьома співаками (тріо): “пріидоша тріе певцы гречестіи съ ноты своими... и стало на Руси пåніе демественное.” Демественним спів називається тому, що у Візантійській імперії його виконували придворні доместики. З часу Івана Грозного в Олександровській слободі появився крюковий спів, який, в дещо зміненому вигляді, зберігся в старообрядців. Крім того вживався і партесний спів (pars – частинка), його вдосконалював Бортнянський. Пізніше всюди був розповсюджений придворний спів.
За царя Федора Олексійовича найбільший вплив на нашу церковну музику здійснив польський регент Дилецький, який склав багато концертів для Православної Церкви.
Пізніше за імп. Єлизавети почав вводитися справжній італійський спів. Ця епоха відмічається супроводом хорового співу інструментальною музикою. В цей час творив відомий польський композитор Рачинський.
Вже в епоху Катерини ІІ припадає час творчості новітніх основоположників сучасного хорового мистецтва – Березовського та Бортнянського. Також трудами А. Ф. Львова всі необхідні піснеспіви для Православної Церкви були поставлені на правильну гармонію – це Октоїх, Ірмологій, ірмоси, недільні антифони та ін.
Володимир Яцульчак
Джерело: Володимир Яцульчак.
Друга – як свідчить степенна книга, до великого князя Ярослава І Мудрого з Греції прийшли доместики. Як свідчить літопис, спів виконувався на вісім голосів трьома співаками (тріо): “пріидоша тріе певцы гречестіи съ ноты своими... и стало на Руси пåніе демественное.” Демественним спів називається тому, що у Візантійській імперії його виконували придворні доместики. З часу Івана Грозного в Олександровській слободі появився крюковий спів, який, в дещо зміненому вигляді, зберігся в старообрядців. Крім того вживався і партесний спів (pars – частинка), його вдосконалював Бортнянський. Пізніше всюди був розповсюджений придворний спів.
За царя Федора Олексійовича найбільший вплив на нашу церковну музику здійснив польський регент Дилецький, який склав багато концертів для Православної Церкви.
Пізніше за імп. Єлизавети почав вводитися справжній італійський спів. Ця епоха відмічається супроводом хорового співу інструментальною музикою. В цей час творив відомий польський композитор Рачинський.
Вже в епоху Катерини ІІ припадає час творчості новітніх основоположників сучасного хорового мистецтва – Березовського та Бортнянського. Також трудами А. Ф. Львова всі необхідні піснеспіви для Православної Церкви були поставлені на правильну гармонію – це Октоїх, Ірмологій, ірмоси, недільні антифони та ін.
Володимир Яцульчак
Джерело: Володимир Яцульчак.
