Перше місце серед богослужбових книг посідають Євангеліє, Апостол і Псалтир. Ці книги взяті зі Святого Письма – Біблії, – тому називаються священно-богослужбовими. Потім ідуть книги: Служебник, Часослов, Требник, Книга молебних співів, Октоїх, Мінея місячна, Мінея загальна, Мінея святкова, Тріодь постова, Тріодь квітна, Типікон або Устав, Ірмологій і Канонник. Ці книги укладені на основі Св. Писання і Св. Передання отцями і вчителями Церкви і називаються церковно-богослужбовими.
Євангеліє – це Слово Боже. Воно складається з чотирьох перших книг Нового Завіту, які написані євангелістами Матфеєм, Марком, Лукою та Іоаном. Євангеліє містить у собі оповідання про земне життя Господа нашого Ісуса Христа: Його вчення, чудеса, хресні страждання, смерть, славне воскресіння і вознесіння Його на небо. Богослужбове Євангеліє має ту особливість, що, крім звичайного поділу на глави і стихи, ділиться ще на особливі частини, названі "зачалами". В кінці книги розміщується покажчик: коли читати те чи інше зачало.
Апостол – так називається книга, яка містить такі книги Нового Завіту: Діяння святих апостолів, соборні послання і послання апостола Павла (крім книги Апокаліпсис, або Одкровення). Книга Апостол так само, як і Євангеліє, розділена, крім розділів і стихів, на "зачала", з вказівкою в кінці книги, коли і яке зачало читати.
Псалтир – книга пророка і царя Давида. Так називається вона тому, що більшість псалмів у ній написані св. пр. Давидом. У цих псалмах св. пророк відкриває перед Богом свою душу, всі свої радощі, печалі, кається у скоєних гріхах, прославляє безкінечні Божі чесноти, дякує Йому за всі Його милості, благодіяння, просить допомоги у всіх своїх справах... Ось чому Псалтир і використовується при богослужінні частіше за всі інші богослужбові книги.
Книга Псалтир для використання при богослужінні поділена на двадцять частин, названих "кафизмами", а кожна кафизма поділяється ще на три підчастини, названі "славами".
Крім простого Псалтиря, є ще Псалтир "слідуваний". Він відрізняється тим, що містить у собі три додатки: 1) Часослов, 2) тропарі і кондаки, вибрані з усіх богослужбових книг і 3) всі молитвослів'я, які повинні читатися тими, хто приступає до св. Таїнства причастя.
Служебник – книга для священика і диякона. Вона містить у собі порядок вечірні, ранної і літургії. У кінці служебника вміщені: відпусти, прокимни, величання, і місяцеслов, тобто список святих, щоденно згадуваних Церквою.
Архиєрейський служебник (або "Архиєрейський чиновник") відрізняється тим, що містить у собі ще чин освячення антимінса і чини посвячення у читця, диякона, священика та ін.
Часослов – книга для читців і співців на криласі. Часослов містить у собі порядок усіх щоденних служб, крім літургії.
Требники – книги, які мають у собі чинопослідування св. Таїнств (крім Таїнств св. причастя і священства) та інших треб – чин відспівування і поховання спочилих, чин освячення води, молитви після народження немовляти, при нареченні немовляти і воцерковленні його та ін.
Книга молебних співів містить чинопослідування молебнів (молебних співів) на різні випадки життя.
Октоїх, або Восьмигласник, має у собі піснеспіви (тропарі, кондаки, канони та ін.), поділені на вісім наспівів чи "гласів". Кожен "глас", у свою чергу, містить у собі піснеспіви на всю седмицю, отже, служби Октоїха повторюються раз на вісім тижнів. Поділ церковного співу на гласи було здійснено знаменитим піснеспівцем грецької Церкви св. Іоаном Дамаскином (VIII ст.). Йому приписується й укладання Октоїха, хоча зауважимо, що в цій справі брали участь св. Митрофан, єпископ Смирнський, св. Йосиф та ін.
Мінея місячна містить у собі молитви на честь святих на кожен день року й урочисті служби на свята Господні та Богородичні, що припадають на певний день місяця. За числом 12 місяців вона поділяється на 12 окремих книг.
Мінея загальна містить у собі піснеспіви спільні цілому лику святих, наприклад, на честь пророків, апостолів, мучеників, преподобних тощо. Вона використовується при богослужінні в тому випадку, якщо якомусь святому не укладено окремої служби у Мінеї місячній.
Мінея святкова містить у собі служби Великих свят, взяті з Мінеї місячної.
Тріодь постова містить у собі молитвослови на дні Великого посту і на підготовчі тижні до нього, починаючи з Неділі митаря і фарисея і до Пасхи. Слово "Тріодь" – грецьке й означає "трипіснець". Таку назву ця книга і "Тріодь квітна" дістали тому, що в них є неповні канони, які складаються усього з трьох пісень замість звичайних дев'яти пісень канону.
Тріодь квітна має в собі піснеспіви з дня Св. Пасхи до Неділі всіх святих (тобто до 9-ї неділі, рахуючи з дня Пасхи).
Типікон, або Устав, містить у собі детальну вказівку: у які дні й години, на яких божественних службах і в якому порядку слід читати або співати молитвослів'я, які містяться у Служебнику, Часослові, Октоїху та інших богослужбових книгах.
Ірмологій містить у собі вибрані з різних канонів піснеспіви, названі ірмосами (ірмос – початковий піснеспів кожної пісні канону).
