У шкляній посудині жили дві червоні рибки. Ліниво пересуваючись попри шкляні стінки, вони мали досить часу, аби собі пофілософувати. І якось одна рибка спитала іншу:
— Чи ти віриш у Бога?
— Звичайно!
— А звідки ти про Нього знаєш?
— Хто ж тоді, на твою думку, щодня міняє воду в акваріумі?
Немов спокійна ріка, плине у нас життя, і це чудо.
Але ми звикли до чудес.
Кожен день є новим даром, чистою сторінкою, на якій можемо щось записати.
Бог щоденно міняє нам воду.
Коли ми перестаємо у Нього вірити, Бог не закривається від нас у своїй божественності; це ми умираємо у той день, коли наше життя робиться закритим на світло, що безнастанно променить і щоденно оновлює чуда, які перевищують будь- який розум.
— Чи ти віриш у Бога?
— Звичайно!
— А звідки ти про Нього знаєш?
— Хто ж тоді, на твою думку, щодня міняє воду в акваріумі?
Немов спокійна ріка, плине у нас життя, і це чудо.
Але ми звикли до чудес.
Кожен день є новим даром, чистою сторінкою, на якій можемо щось записати.
Бог щоденно міняє нам воду.
Коли ми перестаємо у Нього вірити, Бог не закривається від нас у своїй божественності; це ми умираємо у той день, коли наше життя робиться закритим на світло, що безнастанно променить і щоденно оновлює чуда, які перевищують будь- який розум.
БРУНО ФЕРРЕРО