У Священному Писанні є чимало свідчень про голод. У книзі Неємії ми знаходимо таке твердження: «І хліб з неба Ти давав їм у голод їх...» (Неєм. 9,15).
У книзі притч Соломонових є інше вислів: «Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне»(Пр.10,3). «І не радива душа буде терпіти голод»(Пр.19,15). Голод, як явище у Священному Писанні є страшним катаклізмом. Дуже часто він згадується в Біблії у контексті кари Божої: «Мечем і голодом винищить їх Господь», -знаходимо ми суворий вислів у книзі Об’явлення святого апостола Іоанна Богослова. Невже Господь був такий немилосердний і до нашого народу, що послав аж три голодомори на нашу землю? Завжди треба застерігати себе від такого запитання і принаймні у цьому контексті треба думати завжди онтологічно.

Отже, роль жінки в Церкві є такою ж, як і роль кожного християнина, незалежно від статі, національностей, соціального статусу, стану здоров'я і т.д. - співслужіння Христу в справі нашого спасіння. В силу своїх індивідуальних обдарувань жінка може вибрати адміністративне служіння в Церкві, бути богословом, іконописцем або керівником хору, прожити побожне життя в чернечому званні або ж у високому званні матері - але все це лише зовнішні вираження деяких аспектів життя християнина. Головне - це «захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» (1Петра 3:4). Тому що Тіло Христове складається не з адміністраторів, богословів або іконописців, навіть не зі священнослужителів, але з християн. І роль кожного християнина, чоловіка чи жінки, за словами преп. Серафима Саровського, «наживання Духа Святого Божого».

У православному віровченні проблеми статей просто немає, як і немає питання про роль жінки в Церкві. Такого роду проблеми і питання приносяться до Храму Божого людьми із суспільства і сім'ї в яких вони проживають. Наприклад, посварившись з дружиною чоловік може дорікнути їй цитатою з послання Апостола Павла, що безсумнівно відіб'ється на церковній самосвідомості як чоловіка, так і дружини. А почувши по телевізору феміністичні попередження про дискримінацію проти жінок, людина свідомо чи несвідомо несе їх у Церкву, і починає порівнювати Церковне життя - принаймні, таке, яке вона бачить - з гуманістичними, в тому числі і з феміністичними, принципами. Крім того, проблема часто посилюється самими служителями вівтаря, які, хто жартома, а хто і всерйоз, цитують зі Святих Отців щось на зразок «Тримайся подалі від жінок і архієреїв», забуваючи при цьому згадати, що ця порада була надана конкретним старцем-монахом конкретному молодому послушнику, і не є якимось узагальнюючим принципом православної свідомості.