Замість діалогу відбувається ескалація насильства. Все розпочалося з побиття міліцейськими загонами учасників мирної акції на Майдані Незалежності в ніч на 30 листопада минулого року. Незважаючи на заяви та обіцянки, розслідування цього побиття досі не завершене, винні не притягнуті до відповідальності.
Це побиття було засуджене і Президентом, і опозицією, і суспільством, але досі залишилося без покарання. Така безкарність зла породила, на моє переконання, подальші акти насильства проти учасників мирних протестів, журналістів, громадських активістів. У відповідь на це зростає агресивність у ставленні до представників влади з боку протестуючих. Все більше стає тих, хто вважає методи мирного, ненасильницького спротиву недієвими.

Керуючий Львівською, Рівненсько- Волинською та Таврійською єпархіями УАПЦ разом із священнослужителями та вірними даних єпархій, засуджує насильницькі дії влади проти населення, особливо над українською молоддю в ніч з 29 на 30 листопада які мирно перебували на Київському євромайдані. Важко збагнути і прикрим є той факт, що вища влада нашої Країни та силові структури просячи вибачення і обіцяючи за декілька днів розслідувати та покарати винних у побитті молоді, журналістів а натомість роблять інше, миттєво порушила судові справи відносно людей що стояли на майдані а ті що примінили силу до людей не покарані досі.
Ми закликаємо владу не застосовувати насильницькі методи до громадян України котрі мирно висловлювали свою думку, прислухатись до вимог людей та почати переговори для врегулювання протистояння без насильства й пролиття крові.

Ми стримували себе і молились Богові за напоумлення цієї влади, коли вона через коліно, нелегітимно змінювала конституційний устрій держави під свої егоїстичні потреби, коли переформатовувалась більшість в Верховній Раді всупереч політичним поглядам виборців, коли всі важливі для країни законодавчі акти приймалися завдяки «кнопкодавству», тобто неприховано в незаконний спосіб. Ми не виходили за рамки закону, коли спостерігали, як влада податками нищить середній бізнес – основу економіки всіх розвинених країн світу. В Писанні сказано: «Не в’яжи рота волові, що молотить». Але у працюючих на себе людей всіма правдами і неправдами забирали останнє, аби потім будувати незрозумілі гелікоптерні майданчики, придбавати автопарки класу люкс для чиновників та ремонтувати дороги втридорога. Мабуть, не було жодної заповіді, яку б можновладці не порушили.І весь цей час наш народ намагався жити далі, працюючи і сподіваючись тільки на себе.

Митрополит Львівський УАПЦ Макарій, декани, духовенство та миряни Львівської єпархії засвідчують свою підтримку євроінтеграційним прагненням українців та осуджують насильницькі дії влади проти мирних громадян на столичному Майдані Незалежності.
Владика Макарій відразу після вищезгаданих трагічних подій, 30 листопада закликав деканів та священиків не залишатися байдужими, осудив дії силовиків та назвав їх злочином влади проти молоді. Митрополит зобов’язав духовенство донести його позицію до людей та закликав до спільної молитви за всіх учасників акцій непокори злочинній владі, за визволення ув’язнених і зцілення постраждалих та за Україну, її краще майбутнє у колі незалежних держав об’єднаної Європи.

З особливим жалем і острахом спостерігаю за ситуацією, що склалася останніми днями в нашій державі! Свята Церква, звісно, не може приймати участі у політичних процес, оскільки Вона Богом встановлений організм, що сполучає цей світ із світом Небесним. Відомо, що Українська Православна Церква засудила політичне Православ’я, чим привела у відповідність Закони України про відокремлення Церкви та Держави і свою Апостольську місію в сучасному світі.
В той самий час, Церква – єдине джерело істини, яка завжди була і залишиться невідступною від Євангельського вчення. Свята Православна Церква об’єднує вірян з різними політичними переконаннями, на які вони мають право, як повноцінні громадяни своєї Батьківщини. Але неможливо спокійно спостерігати за тим, як насилля і ненависть набирають колосальних масштабів і починають володіти чадами однієї Церкви різних соціальних і посадових статусів!

Церква завжди засуджувала і ніколи не вважатиме допустимим застосування сили проти будь-кого і за будь-яких обставин, а особливо проти мирного населення. Це, перш за все, суперечить Христовому закону любові, а отже є неприйнятним у християнському суспільстві.
Разом із цим духовно радію за монахів Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва, намісником якого я був протягом майже десяти років, з 2000 по 2009 роки, та пишаюсь їхнім вчинком як взірцем вияву справжньої мужності і любові стосовно своїх ближніх, звершенням діл тілесного і духовного милосердя, щодо безвинно переслідуваних учасників мітингу на Майдані Незалежності, які знайшли прихисток у стінах цієї святої обителі.
Мені як історику пригадується, що востаннє люди переховувались у храмі під час татаро-монгольської навали і облоги Києва. Цим храмом була Десятинна церква. Але тоді Київ не встояв перед ордою Батия. Однак я переконаний, що сьогодні народ України встоїть і зуміє захистити своє право самостійно обирати курс розвитку своєї держави.

Сьогодні наше суспільство переживає один з найскладніших моментів новітньої історії, тому Церква не може мовчки стояти осторонь.

Події попередніх місяців та тижнів переконують, що переважна більшість наших співгромадян підтримують європейську інтеграцію України. На захист своїх прагнень вони вийшли на публічні масові акції. Ці акції проводилися в цілому мирно та без насильства, до чого громадян також закликала і наша Церква, й інші Церкви та релігійні організації.

Київський Патріархат разом з українським народом підтримував і продовжує підтримувати європейську інтеграцію та бачить майбутнє України у колі незалежних держав об’єднаної Європи.

Після початку масових громадянських акцій ми неодноразово зверталися також і до правоохоронних органів та інших представників держави із закликом забезпечити громадянам гарантоване Конституцією право мирно висловлювати свою позицію. На жаль цей наш заклик не був почутий.

Вночі 30 листопада із застосуванням жорстокого насильства учасники акції були вигнані з Майдану Незалежності. Кадри цієї події нагадують про 18 липня 1995 року, коли було застосовано силу до учасників похорону Патріарха Володимира (Романюка).

Як Церква ми морально засуджуємо жорстоке застосування сили до мирних громадян, яке відбулося сьогодні на столичному Майдані Незалежності. Також ми закликаємо всіх – особливо міліцію, але також і учасників громадських акцій, не допустити подальшого примноження насильства.

Бо можливо саме цього – розгортання великого громадянського конфлікту та розколу країни, знищення нашої державності – добиваються ті сили, які за будь-яку ціну прагнуть не допустити інтеграції України з об’єднаною Європою.

Майбутнє нам невідоме. Але хочемо, щоби всі знали: Київський Патріархат – з українським народом. Незалежно від того, які на нас чекають випробування.

За свідченням Господа Ісуса Христа молитва має велику здатність руйнувати силу та підступи диявола. Тому саме зараз, окрім іншого, особливо потрібною є молитва про Україну, про збереження нашого спільного дому від руйнівної міжусобної ворожнечі. До цієї посиленої молитви я закликаю всіх віруючих.

З важким серцем, але з твердою надією на Господню милість і допомогу, промовляю разом з вами: «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!»

Закликаю на весь український народ Боже благословення!


30 листопада 2013 р.

У зв’язку з останніми політичними подіями в країні.Благословляємо в усіх храмах і монастирях Української Православної Церкви в неділю 1 грудня за Божественною літургією та в усі наступні дні Різдвяного посту звершувати молитву «про примноження любові та викорінення усякої ненависті і злоби».

Закликаємо духовенство і всіх вірних Української Православної Церкви незалежно від їх політичних поглядів до спільної молитви за мир, любов та злагоду, подолання розбрату і ворожнечі, недопущення насильства та розв’язання непорозумінь.

Нагадуємо всім політичним лідерам і державним діячам, що вважають себе віруючими і християнами, біблійну мудрість про те, що «усяке царство, що розділилося в собі, спустошиться; і всяке місто чи дім, що розділився в собі, не встоїть» (Мф. 12, 25).

Нагадуємо, що всі ми діти єдиного Бога і громадяни однієї країни. Тому маємо зробити все, щоб політичний процес не виходив за межу Божих Заповідей і християнської моралі, за рамки Конституції та законів України.

Пам'ятаємо, що Господь заповідував нам любити один одного, бути братами і сестрами, бути миротворцями і перемагати зло добром.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця хай буде з усіма нами. Амінь.

21 листопада, в день пам'яті архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, Свята Церква звертає увагу на біду, яка стала буденною сьогодні. На превеликий жаль, майже щодня ми чуємо про автокатастрофи, які часто закінчуються трагічно. Гріх - набута якість людської природи, яка переслідує нас щодня. Але важко усвідомити і простити безвідповідальність та необдуманість, яка призводить до завершення земного життя. Більше того, часто жертвою дорожньо-транспортної пригоди стають невинні люди, які страждають від сп'янілих чи невиправдано ризикованих водіїв - що робить такі вчинки неприйнятними для існування в соціумі. Сідаючи за кермо, кожен мусить пам'ятати про ціну Божого творіння - ціну життя людини. В разі нехтування власною безпекою, кожен учасник дорожнього руху мусить пам'ятати про оточуючих та запитати себе, чи готовий він наразити на небезпеку інший об'єкт Божої любові.

Маючи основою незмінне та ясне, багаторазове засудження у Священному Писанні Старого і Нового Завіту, Священному Переданні і церковних канонах одностатевих відносин як гріховних та богопротивних;
з метою засвідчити позицію Української Православної Церкви Київського Патріархату щодо гріха содомії (гомосексуалізму) та його узаконення шляхом легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств), а також щодо специфічних новітніх гендерних теорій, які у своїй суті прямо суперечать загальнолюдським природним уявленням про мораль і виправдовують та намагаються узаконити аморальність і гріх;
відзначаючи, що нижчевикладену позицію в цілому поділяють усі традиційні християнські Церкви та релігійні організації України, представлені у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій,

Сьогодні Українська держава святкує 17-ту річницю прийняття Верховною Радою України основного свого закону - Конституції України. Це справді визначний і святковий день в історії нашого народу, адже без законів не буває держави, а отже затвердження нової Конституції було одним із ключових моментів становлення і утвердження нової Української держави, такої, якою її хотіли і мріяли побачити наші великі предки князі, гетьмани, єпископи, мислителі, письменники, історики - усі представники духовної, наукової і культурної еліти, єдиної, вільної і незалежної. Вони про це лише мріяли, а на нашу долю випало пережити ці щасливі миті.
Цей день повинен бути святом для усіх нас, для усіх, хто вважає себе українцем. Адже той, хто не знає своєї історії і свято не шанує величних моментів свого минулого не може і не достойний називатися патріотом, а є зрадником, потенційним ренегатом.

В ці дні, коли ми з особливою радістю переживаємо Пасху Господню, випадає відзначення Міжнародного дня захисту дітей, 1 червня. «Пустіть дітей приходити до Мене, адже таких є Царство Небесне» (Мф. 19:14) – ці євангельські слова Христа Спасителя є для нашого часу найбільш актуальними. Сьогодні увага всіх релігійних, державних і громадських структур переймається проблемою підростаючого покоління.
Формування суспільства ХХІ століття витісняє на задвірки людської свідомості бажання всебічного розвитку особистості, звужуючи її до матеріального чинника. Такий спосіб мислення ті, хто стає батьками, переносять на виховання власних дітей часто вважаючи, що основним їхнім завданням є забезпечити дитині лише матеріальні блага.