У постанові одного з Карфагенських Соборів говориться: «Наречений і наречена, після отримання благословення, повинні проводити наступну ніч у дівоцтві із благоговіння до отриманого благословення». Церква засуджує нестримане проведення молодими людьми «медового місяця». Усякий щирий християнин ніколи не схвалить такого способу життя подружжя, при якому шлюб втрачає своє моральне значення і стає одним статевим зв'язком; почуттєва сторона виступає тут на перший план, займаючи неналежне їй місце.

Багатьом знайома така ситуація: «Коли ми почали зустрічатися, мій чоловік був такий уважний, дбайливий, часто дарував мені квіти, весь час старався мене чим-небудь порадувати. Я була така щаслива! Але після весілля все змінилося. Тепер він дарує подарунки тільки на великі свята - Різдво, день Ангела. А в інші дні йому і в голову не прийде зробити мені приємне». Такі скарги можна почути від багатьох дружин, що переживають, що чоловіки, здається, не люблять їх так, як раніше. Чоловіки ж, у свою чергу, вважають, що до них відносяться несправедливо. Їм теж є на що поскаржитися: «На початку наших відносин дружина була такою покірною, такою люблячою, вдячною, а зараз вона стала вимогливою, примхливою і образливою».

Господи Милосердний! Ти сотворив чоловіка, щоб душею і тілом прославляв Тебе і вірно Тобі служив. Ти вчинив моє тіло храмом Святого Духа і освячуєш мене кожного разу, коли в Пресвятому Таїнстві Євхаристії я приймаю найсвятіше Тіло і Кров Твого Єдинородного Сина Ісуса Христа.
Дай мені, Господи, силу, щоб я міг мужньо і успішно переборювати спокуси злого духа та всі мої низькі пристрасті й пожадання. Зачини двері мого серця перед пожадливістю земної слави і дочасного майна, не дай доступу ненависті й заздрощам, віджени від мене гріховні думки й пожадання та дай силу подолати їх.

Одна жінка прийшла до спеціяліста і сказала: "Допоможіть мені! У мене серйозні проблеми з чоловіком. Кожного вечора, коли він повертається додому, виникає жахлива сварка".
Знавець відповів: "Цьому легко зарадити".
"Гаразд, але скажіть, що я маю зробити?"
"Ось, будь ласка: увечері, перед приходом чоловіка, вжийте ці чотири смоктальних пігулки у рожевій оболонці. Але вживайте не всі нараз, а по черзі, одну за одною, і прошу, смокчіть їх повільно, дуже повільно".

Він – високий, плечистий, сильний. Голос у нього гучний, поводиться впевнено. Вона – жінка ніжна, тендітна. Побралися.
Він постачав їй усе, вона дбала про дім, виховувала дітей. Діти виросли, одружилися і пішли від них. Так буває завжди.
Але діти вже не потребували їхньої допомоги, жінка перестала усміхатися, почала худнути, зблідла… Вона не могла їсти, не могла ходити. Чоловік сильно занепокоївся і завіз її до лікарні.
Її оглядало багато лікарів, але ніхто не знаходив жодної хвороби.
Останній спеціаліст відвів чоловіка убік й обережно сказав:
— Я думаю, що ваша дружина не хоче більше жити.
Чоловік не сказав ані слова. Пішов, сів біля ліжка дружини, взяв її знекровлену руку і впевненим голосом сказав:
— Ти не помреш!
— Чому? – тихо спитала вона.
— Тому що я потребую тебе! – відповів чоловік.
— А чому ти не сказав мені цього раніше? – запитала жінка, і її очі заблистіли.
Від тієї хвилі хвора почала видужувати. Вона знову стала жвавою і веселою. А лікарі і далі визначають її хворобу і питають, які ліки принесли таке швидке зцілення.

Я мав прочитати лекцію про споглядальне життя, і Провидіння послало мені вірш, який вам, ймовірно, добре знайомий, але навряд чи застосовувався для духовного навчання. Він починається так:
В лісі жила премудра сова.
Чудово все бачачи, скупилася на слова;
Скуплячись ж на слова, все чула і знала.
Ах, якби вона для нас прикладом стала!
Я думаю, це майже вичерпне вчення про споглядальне життя для початківців і для тих, хто живе приходським життям, для людей у миру.
Вірш говорить нам, що перша умова, щоб чути - навчитися деякій мірі мовчання, перша умова, щоб бачити - навчитися дивитися. Це здається очевидним. Але це не очевидно з того, як ми відносимося до цієї теми.

Рідкісний поет, письменник, філософ не склав свого визначення любові. Серед формул, що починаються словами «Любов, — це...», немало тонких і дотепних зауважень. Та все ж наймудріші слова про любов сказані ченцями — тими, хто знав Бога, Який є Любов, краще, ніж багато закоханих знають один одного. І з глибини духовного досвіду святих, і зсередини сімейного життя, що «вдалося», однаково зрозуміло, що любов — це передусім упокорювання.

Недавно померла дружина. Прожили разом 15 років. Разом воцерковлялись. Розумом розумію, що вона перейшла в інший, кращий світ, відмучилася, оскільки була серйозно хвора. Але в душі німий протест - адже ближчого за неї у мене нікого не було. Як примиритися з дійсністю і не з’їхати з глузду?

Запрошуємо переглянути лекцію про Таїнство Шлюбу, стосунки в подружжі та сім'ї кандидата богослів'я, викладача ЛПБА, голови Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий Цвіт" Назара Лозинського.

Дружба між чоловіком і жінкою - це одне з найтонших питань, тому що тут грань між дружбою і більш особистими стосунками досить слизька. Дружба - це коли люди дивляться не один на одного, а в один бік, тобто коли є загальний інтерес, загальний предмет. Це може бути армійська дружба, дружба між ученими, збирачами марок або, наприклад, навіть дружба між бандитами. Предметом дружби можуть бути дуже різні речі, але якщо немає предмету, який цікавий обом, то дружби не буває.

[thumb=left][/thumb]Перед кожною доброю справою, як мовиться, потрібно помолитися. І тим більше перед тим, як вибирати наречену. Адже молитва, як збільшувальне скло, збирає всі сили нашої душі і тіла в одну крапку, в серці, і направляє в один бік — туди, де знаходиться улюблена людина. Лише цей лазер молитви здатний пропалити всю товщу егоїстичної самозакоханості і запалити в одному серці двох людей любов.

Любов терпляча та добра. Любов не ревнива и і не хвастлива, і це не гордо. Любов не груба, не егоїстична і не засмучує інших. Любов не рахує помилок, які були зроблені. Любов не щаслива злом, а щаслива правдою. Любов все приймає терпляче. Вона завжди довіряє, завжди має надію і завжди залишається сильною. Любов не має кінця.