У міру потреби церковні люди звертаються до Таїнства Покаяння. Відбувається це в храмі у присутності священика, який після того, як вислухає сповідь віруючого, читає над ним розрішительну молитву та Богом даною владою відпускає гріхи. Таке покаяння можна назвати храмовим.

За своєю суттю Таїнство Покаяння є самостійним Таїнством. Воно може здійснюватися як під час богослужінь, так і окремо від них. Якщо людина готова до сповіді, має бажання і необхідність каятися, вона може в будь-який час прийти до церкви та отримати від священика відпущення гріхів. Але сповідь при цьому не повинна бути поспішною, викликаною тимчасовим поривом. Ознака істинного каяття - осмисленість та щирість.

На початку 90-их років, коли Україна переживала своє відродження, на окраяні міста Львова в районі Збоїща, з ініціативи митр. прот. Романа Петришина утворилася православна громада.
В один із сонячних недільних весняних днів з подвір’я Мирона Біляка урочистою ходою був перенесений дубовий хрест на місце майбутньої церкви. У святковому хресному ході прийняли участь митр. прот. Віталій Політило (Митрополит Рівненський і Острозький ЄВСЕВІЙ), митр. прот. Володимир Хрептак, митр. прот. Ярослав Дуда, митр. прот. Ярослав Ощудляк й інші.

Сьогодні в храмі покояться мощі великомучениці Варвари і священномученика Макарія. Мощі святої Варвари привіз до Києва ще князь Святополк. Багато століть вони зберігалися в Михайлівському Золотоверхому монастирі в 500- кілограмовій раці з чистого срібла. Коли в тридцяті роки ХХ століття радянська влада розганяла ченців монастиря, святі мощі були таємно перенесені у Володимирський собор; при цьому дорогоцінна срібна рака таємничо зникла. Після проголошення незалежності України в церковному житті відбулися великі зміни. Постала Київська патріархія Української Православної Церкви. У 1995 році у Свято-Володимирському храмі відбувся собор Української Православної церкви Київського Патріархату, на якому митрополит Філарет (Денисенко), який понад тридцять років служить у цьому храмі, був обраний Патріархом Руси-України.

Для сучасних людей вихідні зводяться до розваг. Вихідні дні, які дозволяють вийти з дому і зайнятися своїми справами, коли робітник отримує право на те, щоб вийти з безперервного трудового ритму фабрики; саме вихідні дні замінили собою свята для більшості людей. Саме вихідними днями, та відпустками міряє людина своє життя. Навіть те, що ще називається за звичкою святами, по суті вже не більше ніж позачерговий вихідний, коли можна зайвий раз відпочити, і найчастіше за принципом: кращий відпочинок – це зміна діяльності: дачу скопати, картоплю підгорнути...

"Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я втішу вас" - сказав Господь Ісус. А ще сказав: "Пустіть дітей приходити до мене". В час духовного відродження України постає проблема страху людини увійти до храму на молитву через незнання правил поводження в ньому, або через страх отримати зауваження щодо своєї поведінки чи зовнішнього вигляду. Однак, ми повинні пам'ятаєти, що будь-яке навчання (в т.ч. і духовне) ми починаємо з нульових знань, а закінчивши його почуваємо себе впевненими і свобіднішими.

Ікона Пресвятої Богородиці - Покрови. У 911 році сарацини напали на Східну Римську імперію. Константинополь устояв перед натиском ворогів, але в місті поширилася страшна хвороба - чума. На заклик грецького патріарха народ зібрався в усіх церквах міста, щоб молитися і просити про допомогу, в особливий спосіб віддаючи себе під покров Пресвятої Діви Марії.

Слово “церква” походить від грецького kuriake, дім Божий. Церквою або храмом називаємо будинок, присвячений служінню правдивому Богові.
Православний храм завжди звернений на схід і поділяється на три частини:
1. Вівтар звичайно відділений іконостасом з трьома дверима: царськими (середніми) та двома дияконськими (бічними). В центрі вівтаря стоїть Престіл.

Запитання
Яким має бути в церкві зовнішній вигляд жінки? Чи можна, йдучи до храму, не брати хустки, вдягнути штани, використовувати косметику й таке інше?
Відповідає протоієрей Михайло Бучак
Шукаючи відповідь на це запитання, найперше звернімося до Книги книг – Біблії.