Якщо співбесідник не приймав першу пораду старця, той поступався і давав іншу, легшу. Проте перша порада завжди була духовно більш корисна.

Бережіть лампаду життя

Одному зі своїх духовних чад старець Порфирій прорік, що той проживе стільки-то років. Коли цей чоловік піддав своє життя ризику, старець сказав йому, що він міг померти. На здивоване запитання, як же це узгоджується зі зробленим раніше передбаченням, старець відповів: «Те, що я тобі сказав, вірно. Нічого не змінилось. Лампада твого життя має масла на стільки років, скільки я тобі сказав. Проте, якщо ти її перекинеш, масло розіллється, і лампада згасне! Таке життя! Бог нам дає цінний дар життя; ми його приймаємо і зобов'язані оберігати, а не піддавати небезпекам, до того ж, безглуздим».

Покаяння - це відновлення Хрещення. Покаяння - це очищення совісти. Покаяння - це завіт з Богом про поправу життя. Покаяння - це примирення з Господом, звершення благих діл на противагу колишнім гріхам. Покаяння - це самоосудження; журба про себе, вільна від зовнішніх турбот. Покаяння - це донька надії та смерть відчаю.

Впавши у рів беззаконня, ми не можемо вибратися з нього без спасительної мотузки смиренномудрости.

Одна річ - сокрушена смиренномудрість каянника, інша - докори совісти того, хто ще впадає у гріх свій, ще інша - блаженне багатство смиренномудрости в досконалих - через діяння Боже. Знаком смирення є також досконале терпіння зневаги. - Колишня звичка часто тиранить тих, що плачуть за нею. І не дивуйся з цього. Чому і як трапляються падіння - незбагненне для людини; деколи це стається через недбальство душі, іноді -з допусту Божого, а інколи - через відвернення Боже. Хтось, утім, говорив мені, що з падінь, які стаються з допусту Божого, ми сподобляємося швидко підвестися, тому що Господь не дозволяє довго утримувати нас демонові журби.

Оплачте наготу мою, улюбені брати мої. Прогнівив я Христа гріховним життям своїм. Він створи мене і дав мені свободу. Я ж злом віддячив Йому. Господь створив мене досконалим і вчинив знаряддям слави Своєї, щоб я служив Йому та святив ім'я Його. Даремно це, бо ж Він судитиме мене!
Невідступно благаю Тебе, Спасителю мій, огорни мене крильми Своїми та не відкривай оквернень моїх на великому Суді Твоєму, щоб я зміг прославити благість Твою.
Вчинки злі, які я вчинив перед Господом, відмежують мене від усіх святих. Тепер переслідує мене нещастя, якого я гідний. Якщо б я вершив подвиг разом з ними, тоді, як і вони був би і прославлений. Але був я розслабленим та й служив пристрастям, через те і не належу до лику переможців і наслідником став геєни.
Тебе ж, пробитого цвяхами на Хресті Переможця, невідступно благаю, Спасителю мій, відверни погляд Твій від безчестя мого, а стражданнями Твоїми вилікуй рани мої, щоб я зміг прославити благість Твою.
Св. Єфрем Сирін

Покаяння є найбільший дар Бога людині - друге хрещення, у якому, обмившись від гріхів, ми знову знаходимо благодать, загублену в падінні. Будучи грішними - стаємо святими. Воно відкриває нам небо, уводить в рай. Без покаяння немає спасіння.

Існують так звані вічні питання. Чого люди хочуть від життя? Що стимулює людей діяти? Заради чого вони навчаються, працюють, будують кар'єру або, навпаки, їдуть на теплий пісок кудись до південного моря? Навіщо люди зав'язують та розривають знайомства, укладають шлюб або розлучаються, п'ють або бігають, звертаються до психологів або ковтають транквілізатори? Нам можуть відповісти: мовляв, я хочу заробити на новий автомобіль, або отримати місце топ-менеджера, або вибратись із депресії, або врешті зустріти жінку, з якою буду щасливий. Проте яка кінцева мета цього всього?

Навіщо нам всі ці автомобілі, високі посади, шлюби та розлучення? Напевне, ми не помилимося, якщо припустимо, що люди скажуть, що вони хочуть бути щасливими. Нічого нового в цьому нема. Французький мислитель XVII століття Блез Паскаль (1623 – 1662) сказав: «Всі люди прагнуть щастя – з цього правила нема виключень; способи у всіх різні, проте ціль одна... Щастя – спонукальний мотив будь-яких вчинків будь-якої людини, навіть тієї, яка збирається повіситись».

Часто запитують: тих, хто живуть у "цивільному шлюбі" Церква від себе відлучає?
Відповідаємо:
«Цивільним шлюбом» сьогодні прийнято називати ситуацію, коли, по суті вже перебуваючи в шлюбних відносинах, люди категорично не бажають їх реєструвати у будь-якій формі. З точки зору Церкви, такі стосунки є блудним співжиттям. А розпуста, згідно з християнським віровченням, - один з гріхів, що відлучають людину від Бога і Церкви. Тому не Церква відлучає від себе людей, що живуть «громадянським шлюбом», а вони самі відпадають від неї, Грішачи блудом.

У попередній статті ми розпочали публікацію цікавої лекції отця Михайла Садовського на тему «Таїнства Православної Церкви» із із бесіди у вересні, в якій подали розповідь про Таїнство Хрещення. Сьогодні публікуємо продовження лекції.

У нашому духовному житті є наче "два календарі": один - божественний, а інший - диявольський. Божественний називається "сьогодні". Сьогодні навернись до Господа, сьогодні покайся, бо завтра може бути пізно. А диявольський називається "завтра": відклади на завтра, бо ж сьогодні ти ще молодий, живи для свого задоволення, а коли постарієш, то покаєшся. Але не можна запускати захворювання, бо воно стане смертним, не можна відкладати покаяння - бо це може призвести до духовної смерті...

20 жовтня 2013 року Божого, в неділю, о 19:00 в храмі Покрови Пресвятої Богородиці міста Львова (вул. Щирецька, 36 (біля ТВК "Південний") після акафісту до великомученика і цілителя Пантелеймона, відбудеться бесіда на тему: «Таїнство покаяння».
Запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у вивчені та обговоренні даної теми.