Іконографія Різдва Богородиці багато чого перейняла з Античності. Так на найбільш ранніх зразках (до 13 ст.) бачимо лише жінок, бо ж, згідно традиції дім поділявся на жіночу та чоловічу частини і чоловік не міг входити до жінки в певні періоди, як то народження дитини. Натомість, Анну оточують повитухи та жінки, що прийшли з частунками для породіллі. На іконах 15-16 можна бачити служницю, що підтримує Анну, що теж є відголоском античних сцен народження.

На іконах, де Яким все ж присутнійвін, найчастіше, знаходиться на задньому плані - виглядає крізь віконечко іншого будинка, зазирає крізь двері. Також зустрічаються зображення, де Яким стоїть біля ложа Анни. Починаючи від 17 ст найчастіше він мальований за столом із книгою. Також традиційними елементами сцени Різдва Богородиці є стіл, на який ставлять гостинці, сцена купання новонародженої Марії (зазвичай, на передньому плані) та, зрідка, колиска. Слід зауважити, що ця сцена, з-поміж інших із празникового ряду, відрізняється найбільшою кількістю побутових елементів, які явно свідчать як про процес народження дитини, так і про інтер'єри часів написання (особливо від 2 пол. 17 ст.).

Найпоширенішою є композиція, на якій зображено сам момент смерті Богородиці. Пречиста значно більша за інші фігури на смертному одрі в центрі ікони. Навколо неї - апостоли, святителі. Над тілом Богородиці в мандорлі з ангелами зображено Христа, що тримає її душу, яка нагадує немовля в пеленах. Над Ісусом в хмарах зображено пророків та ангелів, що спустили їх з небес. У верху композиції часто зображається Богородиця, що сидить на троні. Вона оточена мандорлою, яку підносять на небо ангели. Таким чином ми бачимо ще й сюжет вознесіння тіла Діви Марії. У пізніших композиціях (поч. 18 ст.) у верхньому регістрі бачимо сцену Коронування Богородиці, що прийшла до нас із Західної традиції. Внизу ікони часто зображається мініатюрна композиція відрубування рук Афонія Архистратигом Михаїлом. Цікавим тут є те, що маляр надавав першосвященнику риси та костюм сучасного йому раввина. На задньому плані в ролі Єрусалима художник схематизовано малював характерну його епосі забудову.

Сюжет Успіння вельми популярним в українському народі, про що свідчить велика кількість ікон та церков, присвячених цьому празнику.

Поява старозавітніх пророків Мойсея та Іллі символізує собою зв'язок Старого та Нового Заповітів, а також небесного і земного світів, бо ж Мойсей єдиний, хто бачив Бога і залишився живим, а Ілля не помер, а був віднесеним на небо. Так Ісус у своєму Преображенні показав не лише свою божествену природу, єдність із Богом-Отцем, а ще й перемогу над смертю.

Присутність трьох апостолів не випадкова. Згідно Старозавітного Закону, правдивими слова про якусь подію вважалися лише тоді, коли їх підтверджують двоє або троє свідків.

Цікаво зазначити, що за назвою гори Фавор, де імовірно відбулось Преображення, в 14 ст ісіхастом Григорієм Паламою було названо термін "Фаворське світло", що означає незриме божественне світло. Ця ідеологія відобразилась в іконописі: фаворським світлом називають яскраві вибілення на тілесних партіях та одязі святих.

Проект «ІРМОС» - це художній антропологічний проект, засобом і звершенням якого є ірмос - православна духовна практика, здійснювана в сучасному соціо-культурному просторі і втілена в сучасних художніх формах.

Духовні напіви прийшли в Київську Русь з Візантії з початком християнства, віками передавалися поколіннями монахів, духовних співців, спочатку - з рук в руки, пізніше - кулизм'яним записом. Ввібравши соки мелосу цієї землі, до 16-го ст. сформувались у самобутній Український духовний напів і протягом 16-17 ст. були передані нам як український нотолінійний Ірмолой - Богослужбова книга, складена з монодичних співів - ірмосів.

"Пасха Красеная" – це щорічне дійство проекту ІРМОС у перший тиждень після Пасхи, ціллю якого є усвідомлення Свята і його сповнення через давні духовні наспіви напередодні Пасхи і самого Воскресіння Христостового.


Матеріал проекту – стародруки і рукописи з Львівського Ірмолою 17 ст.

Духовні наспіви прийшли в Київську Русь з Візантії з початком християнства, віками передавалися поколіннями монахів, духовних співців з рук в руки, пізніше – кулизм’яним записом. Увібравши соки мелосу цієї землі, до 16-го ст. сформувались у самобутній Український духовний наспів і протягом 16-17 ст. були передані нам через український нотолінійний Ірмолой - Богослужбову книгу, складену з монодичних співів - ірмосів.

Ви зможете дізнатися що це таке таке пікторіалізм, коли і як він виник, про його розвиток, подивитися пікторіальні фотографії, а також дізнатися і зрозуміти про те як робиться пікторіальна фотографія.
«МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ ПІКТОРІАЛЬНОЇ ФОТОГРАФІЇ»
Вхід безкоштовний.
Початок як завжди в понеділок, 07 жовтня 213 року о 19-00 годині.
В приміщенні монастирської чайної Іонинського монастиря по вул. Тімірязівська, 1 Ботанічний сад ім. Гришка м. Києва.
Довідки за тел.. 067-765-39-49, 093 020-64-84

Ми пропонуємо учасникам розглянути питання, пов’язані з проблемою осмислення незмінних християнських цінностей та їх впливу на розвиток догматичного, морального та екклезіологічного вчення Церкви у контексті історично-культурного становлення суспільства.
Основна тема конференції передбачає розгляд широкого спектру питань: догматичних, моральних, філософських, історичних, культурологічних, мистецьких тощо.
Заявки на участь (форма додається), тези доповідей та (або) статті прохання надсилати до 1 листопада 2013 року на адресу Львівської православної богословської академії: вул. Лисенка, 43, м. Львів, 79008, Україна, або електронною поштою lozynskyy@rambler.ru

9–19 квітня 2012 р. Б. у виставковій залі Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Університетська, 1, аудиторія 220а) триватиме виставка авторських робіт образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва працівників Педагогічного коледжу Львівського національного університету ім. І. Франка “Великодній вернісаж” (вишивані образи, писанки, великодні рушники)
Відкриття виставки 9 квітня 2012 о 11.30
Закриття – 19. 04.2012 о 15.30