30 листопада о 15:00 годині у Львові, в залі Палацу культури залізничників («Рокс», вул. Федьковича 54) пройде Вечір пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира, присвячений Дню Народження спочилого Предстоятеля Української Православної Церкви (МП).

Літературно-мистецька і духовно-просвітницька академія підготовлена з благословення єпископа Львівського і Галицького Філарета Інформаційно-просвітницьким відділом Львівської єпархії.

В програмі вечора пам’яті поезія та пісні авторства покійного Митрополита, улюблені твори та виконавці, спогади про його життєвий шлях а також нагородження достойних представників львівської інтелігенції, які своїм життям утверджують пріоритети близькі духу приснопам’ятного Владики.

Митрополит Володимир (Сабодан) відійшов до Господа.

Просимо молитов за упокій душі новоприставленого раба Божого митрополита Володимира.

Вічна пам'ять!

Кажуть, що хрестики оберігають людину. Чи не є шанування Хреста проявом фетишизму, а сам хрестик - амулетом?

Церква вшановувала хрест від перших часів християнства. Його зображення можна побачити на стінах катакомб, де збиралися на молитву перші християни.
Христос Спаситель освятив хрест Своєю кров'ю. Хрест від цього моменту став символом жертовної любові Божої до роду людського, християнства та перемоги життя над смертю. Кожен християнин носить хрестик на знак приналежності до Церкви Христової та як нагадування про постійну духовну боротьбу через розпинання своїх гріховних звичок і пороків.
Коли ми хрестимося або поклоняємося хресту, ми свідчимо про свою віру та вклоняємося не дереву, а самому Спасителю, дякуючи Йому за наше спасіння. Про це свідчить і церковний піснеспів: "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святе Воскресіння твоє славимо".

Таїнство Сповіді, як і будь-яке інше Таїнство Церкви, вимагає особистої участі в ньому людини. Приходячи на сповідь, кожен має розуміти, що у Таїнстві відбувається безпосередня реальна зустріч з Богом, де Господь - знавець нашого серця, через священика прощає щиро розкаяні гріхи.

У міру потреби церковні люди звертаються до Таїнства Покаяння. Відбувається це в храмі у присутності священика, який після того, як вислухає сповідь віруючого, читає над ним розрішительну молитву та Богом даною владою відпускає гріхи. Таке покаяння можна назвати храмовим.

За церковними канонами, дитина з семирічного віку вже мусить приступати до Таїнства Покаяння. Але у сповіді, як і в будь-якому іншому Таїнстві Церкві, благодатне преображення людини Божою милістю буде найбільшим, якщо той, хто приступає до нього, робитиме це свідомо і щиро.
Коли дитина або підліток не має бажання сповідатися або навіть реагує на таке пропонування з боязню, агресивністю, примушувати його не слід. Треба поступово, з любов'ю та терпінням виховувати в дитині шанобливе ставлення до християнських традицій, пояснювати їй важливість церковного життя, яке не мислиться без участі в Таїнствах, найважливішими з яких є Сповідь та Причастя.

Кожен священик у Таїнстві Рукоположення отримує благодатний дар відпускати гріхи. Всякий пастир, котрий перебуває у спілкуванні з Церквою, може приймати сповідь та Богом даною владою прощати гріхи людині, яка в них кається. Тому сповідь у різних священиків ніяк не впливає на дійсність цього Таїнства.

Як і в багатьох обставинах, що трапляються у житті людини, тут потрібно дотримуватися так званої «золотої середини».

За своєю суттю Таїнство Покаяння є самостійним Таїнством. Воно може здійснюватися як під час богослужінь, так і окремо від них. Якщо людина готова до сповіді, має бажання і необхідність каятися, вона може в будь-який час прийти до церкви та отримати від священика відпущення гріхів. Але сповідь при цьому не повинна бути поспішною, викликаною тимчасовим поривом. Ознака істинного каяття - осмисленість та щирість.

Плоди Покаяння великі і незліченні. Покаяння - це запорука райських благ - і небесних, і земних. Грішника чекає страждання, покарання за гріхи, праведника - нагорода від Бога на небі і на землі. Завдяки Таїнству Покаяння людина може відчувати і відчуває духовні радості та реальну Божу присутність. Насамперед - це Царство Боже, що твориться у души людини, яка приносить каяття, вже тут, у земному житті (Лк. 17:21). Плоди покаяння - це також чесноти, тому що гріхи - це страждання для нас, а чесноти, за Словом Божим, це блаженство (Мф. 5:3-11), прилучення до іншого, нового і чистого життя.

У Хрещенні, якщо до нього приходить людина у свідомому віці, їй, окрім первородного, прощаються всі гріхи, скоєні до цього Таїнства. Перед Хрещенням людина свідчить про своє покаяння та бажання змінити життя, жити за заповідями Божими. Осмислене Хрещення є запорукою нашого спасіння.
Але, на жаль, через пошкодженість своєї природи, людина більш схильна до гріха, ніж до доброчесності. І після Хрещення вона не перестає грішити.