Напередодні Великого посту в одному з найстаріших монастирів Прикарпаття - скиті Манявському вдруге замироточила ікона. Образ ігумені Манявської ченці вважають чудодійним і вірять, що він попереджає про чудо. 2008-го ікона почала виділяти рідину, схожу на миро.

Ікона Божої Матері, іменована "Знамення", зображає Пресвяту Богородицю, яка сидить і молитовно піднімає Свої руки; на грудях її, на тлі круглого щита (або сфери) - благословляюче Божественне Немовля - Спас-Еммануїл. Таке зображення Богоматері відноситься до числа найперших Її іконописних образів. В усипальниці святої Агнії у Римі є зображення Богоматері з розпростертими в молитві руками і з Немовлям, що сидить на Її колінах. Це зображення відноситься до IV століття. Крім того, відомий древній візантійський образ Богоматері "Нікопеї", VI століття, де Пресвята Богородиця зображена сидячи на троні і тримає обома руками перед собою овальний щит з образом Спаса-Еммануїла. Ікони Божої Матері, відомі під ім'ям "Знамення", з'явилися на Русі в XI - XII століттях, а називатися так стали після чудесного знамення від Новгородської ікони, що сталося в 1170 році.
Пам'ять - 10 грудня(нов. ст.)

Казанська ікона, належить до найбільш відомих і шанованих у всьому Православному світі ікон Божої Матері. Святкування Пресвятій Богородиці, на честь ЇЇ ікони, званої «Казанська», встановлене на знак вдячності Цариці Небесній за визволення града Москви і всієї Русі від нашестя поляків в 1612 році. Кінець XVI і початок XVII століття відомі в історії Росії як Смутний час. Московія потерпала від нападів польських військ, які глумились над православною вірою, грабували і палили храми, міста і села. Обманним шляхом їм вдалося заволодіти Москвою. За закликом святійшго патріарха Єрмогена московити стали на захист батьківщини. В ополчення, яке очолив князь Димитрій Михайлович Пожарський, було прислано чудотворний образ Пресвятої Богородиці.

Згідно з переданням, цей образ Божої Матері був написаний самим євангелістом Лукою на 15-й рік після Вознесіння Господнього. У 5-му столітті ікона, що отримала назву Єрусалимської, була перенесена в Константинополь. Саме завдяки заступництву Богородиці було відбито напад скіфів на Візантію за імператора Іраклія (575-641 рр.). У зв'язку із Хрещенням Київського князя Володимира візантійці подарували ікону на Русь. Згодом Єрусалимський образ було відправлено до новохрещених новгородців, а за царювання Івана Грозного - перенесена в Успенський собор у Москві. На жаль, у роки нашестя Наполеона оригінал ікони зник. Зберігся лише її точний список. Яким чином вона опинилася в Гробниці Пресвятої Богородиці в Єрусалимі – на жаль, невідомо, проте святий образ і донині зберігається там.
Святкування - 25 жовтня за нов. стилем.

Вишгородська ікона Божої Матері, відповідно до Передання Церкви, була написана євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір'ю і праведним Йосипом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою». В 1131 році ікону була надіслано до Руси з Константинополя святому князеві Мстиславові († 1132, пам'ять 15 квітня), і вона була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода – давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги.
28 квітня за н.ст. Православна Церква особливо шанує Вишгородську (Володимирську) ікону Пресвятої Богородиці.

Феодорiвська (Федорівсько—Костромська) ікона Божої Матері написана євангелістом Лукою і близька по іконографії до Володимирської ікони Божої Матері.
Назву свою ікона отримала від великого князя Ярослава Всеволодовича, батька святого Олександра Невського, що носив в святому хрещенні ім'я Федір,— на честь святого Федора Стратілата. Знайдена вона була, за переказами, його старшим братом, святим Юрієм Всеволодовичем, в старій дерев'яній каплиці біля старовинного міста Городця — пізніше на тому місці був влаштований Городецький Федорівський монастир. Князь Ярослав — Федір, що став після загибелі в битві з татарами на Ситі святого Юрія великим князем Володимирським, в наступному, 1239 році урочисто переніс його мощі з Ростова в Успенський собор Володимира, а іконою, що залишилася від брата, благословив свого сина, святого Олександра Невського.
Святкування ікони - 29 серння (за новим стилем).

29 серпня, Православна церква відзначає пам’ятний день перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образу Господа нашого Ісуса Христа, яке відбулося в 944р.
Перекази свідчить, що за часів Спасителя в сирійському місті Едесі правив Авгар. Він був уражений по всьому тілу проказою. Слух про великі чудеса, що творяться Господом, поширився по Сирії (Мф. 4, 24) і дійшов до Авгара. Не бачивши Спасителя, Авгар увірував в Нього як в Сина Божого і написав лист з проханням прийти і зцілити його. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананія, доручивши йому зобразити Божественного Вчителя. Ананій прийшов до Єрусалиму і побачив Господа, оточеного народом. Він не міг підійти до Нього із-за великого напливу людей, що слухали проповідь Спасителя. Тоді він став на високому камені і спробував здалека написати образ Господа Ісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося. Спаситель Сам покликав його, назвавши по імені і передав для Авгара короткий лист, в якому обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і настанови про порятунок. Потім Господь попросив принести воду і убрус (рушник). Він умився, обтерся убрусом, і на нім з’явилося Його Божественне Лице. Убрус і лист Спасителя Ананій приніс в Едесу. З благоговінням прийняв Авгар святиню і отримав зцілення. З ним був апостол святий Фадей який хрестив Авгара і всіх жителів Едеси.

Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці - одна з найдавніших явлених ікон у Православній Церкві. Пресвята Богородиця вручила її 4-м візантійським зодчим, які у 1073 році принесли ікону преподобним Антонію і Феодосію Печерським. Зодчі прийшли у печеру до преподобним і запитали: "Де хочете ви почати церкви?" Святі відповіли: "Йдіть, Господь призначить місце". - "Як ви, пророкуючи собі швидку смерть, не призначили ще місця? - Здивувалися зодчі. - А ще дали нам стільки золота". Тоді преподобні скликали всю братію і почали розпитувати греків, кажучи: "Скажіть нам істину, хто вас послав і як ви потрапили сюди?". Зодчі стали розповідати: "Одного разу, коли ми спали в своїх будинках, рано, на сході сонця, прийшли до кожного з нас благовидні юнаки та сказали:" Кличе вас Цариця до Влахерні ".
Пам'ять - 28 серпня (нов. ст.)

Ігорівська ікона Божої Матері, перед якою молився в останні хвилини свого життя святий страстотерпець великий князь Київський Ігор Ольгович (+ 19 вересня 1147), була поміщена в прибудові святого Іоанна Богослова в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Ікона стародавнього грецького написання.
Пам'ять - 18 червня(нов. ст.)

Києво-Братська ікона Божої Матері колись була місцевої у Борисо-Глібській церкві в місті Вишгороді (нині Київська обл.), де вона чудесно з'явилася в 1654 році. У 1662 році, під час війни Росії з Польщею (1659-1667), місту було завдано великої шкоди від кримських татар, які воювали на боці Польщі. Храм святих страстотерпців Бориса і Гліба був пограбований. Однак Промисел Божий зберіг чудотворну ікону Божої Матері.
Дні святкувань - 23 травня, 15 червня, 19 вересня (нов. ст.).

Нікейський чудотворний образ Божої Матері прославився завдяки дивовижній події, що сталася на початку четвертого століття в Малій Азії. Під час облоги міста Нікеї чоловік, на ім'я Костянтин, побачивши ікону Пресвятої Богородиці, схопив камінь і кинув у неї. Вночі святотатцеві з'явилася у сні Діва Марія і сказала: "Ти вчинив велику наругу Мені. Знай, що ти зробив це собі на погибель". Покарання прийшло негайно: під час бою цей чоловік був раптово уражений в голову каменем і впав бездиханним. Про цей дивовижний випадок дізналися учасники Першого Вселенського собору, що відбувався в Нікеї у 325-му році. Вони постановили молитовно вшановувати Нікейський образ Божої Матері.
Святкування - 10 червня за новим стилем.

Ікона Божої Матері Одигитрія Львівська є однією із найдавніших святинь та найзагадковіших пам’яток української церковної культури. Символічно, що, даруючи милість та материнську опіку місту Львову, Пресвята Богородиця-Одигитрія впродовж усієї історії благословляла Своєю благодатною присутністю всіх християн міста Львова – православних, оскільки її написав іконописець для одного із православних храмів Львова; католицьких, бо саме з часу освячення в латинському кафедральному соборі маємо першу задокументовану її дату; вірменських, оскільки продовж тривалого часу вірменські архієпископи зберігали святиню. Важливим є те, що й сьогодні до святого образу молитовно звертаються християни, а ікона Пресвятої Богородиці із музейної каплиці Львівської національної галереї мистецтв дарує зцілення тим, хто до неї приходить.
Священний Синод встановив день особливого шанування Львівської ікони Богородиці «Одигитрія» із внесенням до Православного церковного календаря. Святкування звершувати як перехідне – у перший недільний день після дня пам’яті святого великомученика Юрія Переможця (23 квітня ст.ст. – 6 травня н.ст.), небесного покровителя м. Львова.