Знову милосердний Господь сподобив нас пройти період Великого посту й зустріти "цей день, що його створив Господь", день славного Його з мертвих Воскресіння! "Христос воскрес, смерть подолав і мертвих воскресив, люди, веселіться (канон Пасхи, 9-а пісня).

Христос воскрес із мертвих. Смерть переможена! Чому вона переможена? Тому що не може тримати у своїх обіймах Того, Хто переміг гріх. Бо смерть увійшла в нашу природу через гріх. Немає гріха – немає і смерті. Воскресіння Христове є перемогою над тілесною смертю, і це – остаточна перемога, бо вона завершує перемогу над духовною смертю. Апостол Павло надає Воскресінню Христовому неперевершене значення. Він каже: «Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших» (1 Кор. 15:17). І, дійсно, без Воскресіння Христового немає християнства. Сутність християнства полягає у Воскресінні Христовому. Хто не вірує у тілесне Воскресіння Христа, той не може навіть називатися християнином.

У День цей Великий Христос повстає із мертвих! У День цей Світлий Христос перемагає жало смерті, знищує засуви темного пекла і дарує свободу душам, що в ньому перебували. У День цей Урочистий Христос, піднявшись із гробу, являється людям, для яких Він народився, помер і, зрештою, воскрес із мертвих, щоб ми, визволившись від смерті, стали спадкоємцями вічного життя.
"Тому любить мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти Її. Ніхто не відбирає Її від Мене, але Я Сам відбираю Її" (Ін. 10: 17-18). Ці слова Христа Спасителя, як і багато інших у Святому Євангелії, засвідчують любов і жертву Його за нас. Вони обнадіюють нас ще в цьому земному житті, в якому ми покликані йти за Ним, як немеркнучим Світильником.

Коли настає свято Світлого Христового Воскресіння, душа віруючої людини немов обновляється у своїй істоті, а інколи черстве серце стає лагіднішим, приспане сумління наче прокидається від звуків переможної пасхальної пісні. Так ясно і добре стає на душі, що хочеться жити, всіх любити, міцно з надією вірити і молитися. Як же не радіти, як не звеселятися в день Святої Пасхи, якщо Воскресіння Христове є основою нашої віри? Як не втішатись, якщо серцем і душею відчуваємо, що віра наша є істинна, основа її - беззаперечна, що ми не будемо посоромлені у нашій надії? Чому не сяяти нам від щастя, коли Христос Воскрес? Воскресіння Христове являється торжеством не тільки віри й надії, а й правди в цілому. Своє Боже достоїнство Воскреслий Христос обґрунтовував перед нами на тому, що Він воскресне на третій день. Коли ж Христос Воскрес, то Його свідчення є істинним, а якщо ні - то обманеним, так як свідчили юдеї. Незважаючи на те, що зла є ще чимало на цьому світі, що воно для себе знаходить місце в теперішній час між нами і на нашій багатостраждальній землі, Христове Воскресіння засвідчує, що правда і добро ніколи не будуть переможені. Його воскресіння являється торжеством загальнолюдської ідеї безсмертя, властивої християнському вченню більше, ніж будь-якій іншій релігії.

Серед усіх християнських свят Воскресіння Христове відзначається особливою радістю і особливою урочистістю. Чому? Тому що Воскресіння Христове означає, що смерть у людській природі не перемагає. Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя. У час смутку і скорботи, коли ми переживаємо смерть наших близьких, воскресіння Христове вселяє в наші серця велику надію. Воно ніби говорить нам: «Не плач! Ви ще побачитесь у вічному житті». Воскресіння заспокоює нас і дає нам бадьорість і силу перемагати скорботу. Воскресіння Христове єднає живих і мертвих в єдину сім’ю.

ПОПЕРЕДНЯ ЧАСТИНА

Про тих, котрі негідно причащаються.
Про те, що ті, котрі залишають Божественну Літургію до її завершення, до заключної молитви, уподібнюються Юді.

А яка, скаже хтось, правда в тому, щоб хреститися? Правдою була покора перед пророком. Як Христос обрізався, приніс жертву, шанував суботи і дотримувався юдейських, свят, так додав і це - корився пророкові, який хрестив. Воля Божа була, щоб тоді хрестилися всі, про що послухай, як говорить Іоан: “Той, Хто послав мене хрестити водою” (Ін. 1, 33). Так само і Христос: "Митарі, визнавши славу Божу, хрестилися хрещенням Іоановим. Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього” (Лк. 7, 29-30).

Отже, юдейське очищення звільняло не від гріхів, а тільки від тілесної нечистоти. Наше є не таким: воно набагато вище і сповнене великою благодаттю, оскільки звільняє від гріхів, очищає душу і подає дари Духа. Іоанове ж хрещення було набагато вищим від юдейського, однак нижче за наше. Воно було ніби мостом між обома хрещеннями, який через себе веде від першого до другого, оскільки спонукало їх (юдеїв) не до дотримання тілесних очищень, а замість них перестерігало і радило переходити від пороку до чеснот і надію на спасіння поєднувати із звершенням (добрих) справ, а не з різними обмиваннями та очищенням водою. Іоан не говорив: вимий одяг твій, обмий тіло твоє, і будеш чистий, але що? “Створіть же плід, достойний покаяння” (Мф. 3, 8). Тому воно було вище юдейського, але нижче нашого, бо хрещення Іоанове не подавало Духа Святого і не подавало благодатного прощення — воно повелівало каятися, однак не мало влади відпускати гріхи. Тому Іоан і говорив: "Я хрещу вас водою..., Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем" (Мф. 3, 11). Отже, він не хрестив Духом.