П’ятнадцять років тому, у вересні 1993 р., вперше на загальнодержавному рівні відбулися поминальні заходи, присвячені жертвам цього сталінського злочину, був встановлений і освячений українським духовенством перший в столиці пам’ятний знак – хрест біля стін тоді ще не відбудованого Золотоверхого Михайлівського монастиря. Того року вперше за шість десятиліть в Україні голосно прозвучали слова правди про Голодомор. Слова, які доти пошепки передавали нащадкам ті, хто вижив під час голоду.

Допомагати друзям і близьким — добре, бути жадібним — погано. Велика заможність щастя не приносить. Ці біблейські істини знає кожен. Канадські соціологи витратили декілька років на те, щоб довести ці етичні цінності дослідним шляхом. Вийшло вражаюче.

Спостерігаючи за сучасними відносинами між християнством і його науковими критиками можна констатувати факт певного примирення. Ні, бажаючих покритикувати християнство не стало менше, можливо навіть навпаки – більше, однак серед опонентів християнства сьогодні набагато менше науковців ніж, наприклад у минулому столітті. На сьогодні важко знайти ґрунтовне наукове видання із серйозною, а тим паче свіжою аргументованою критикою християнства.

Як стати зрілим? Одні кажуть, що треба здобути якнайбільше різного, навіть ризикованого сексуального досвіду. Інші - що треба поборювати свої інстинкти і бажання, панувати над ними. Де правда?

Що для наших дітей історія, то для нас минуле. Сьогодні діти, що танцюють на концерті зірок рок-музики, знають, що ще вчора рок-музики — офіційно — не існувало, але, звичайно ж, цього вони не пам'ятають. Діти не знають, який це був час, коли реальність в нашій країні була зовсім інша. Їм неможливо відчути, наскільки іншою була ця країна, коли записи рок-музики були підпільними, а не піратськими, коли прикладалися не до ікон, а до прапорів, тайком ходили в храми і читали «самвидав».

Чому священики їздять на дорогих авто, чому деякі отці випивають, чому Церква все забороняє? Подібні питання і претензії доводиться часто чути будь-якому християнину, який живе серед невіруючих і не приховує своїх переконань. На всі закиди тих, які сумніваються, можна знайти відповіді. Але намагатися захищатися - завжди програшний варіант. Церква Свята і Непорочна - про це говорить і Писання, і Передання. Всі закиди на її адресу стаються не від того, що людина що-небудь побачила, а від того, як вона подивилася.

Кожне людське життя має право на існування від початку до природного кінця. Це право є абсолютне, не підлягає жодній владі, приватній чи суспільній. Право на життя базується на самому житті, тобто на Бозі. Бог кличе до існування. Жодна людина не може вирішувати, може інша особа продовжувати свою життєву мандрівку чи не може. Кожне людське життя має в Божому задумі окреме покликання, яке ніколи не є ізольованим, а має значення також для інших людей.

Глибокі роздуми про людину підводять до висновку, що її не можна сприймати лише як складне поєднання біологічних та фізіологічних функцій. Очевидно, що в основі лежить духовне начало, виявом якого є розум, самосвідомість, внутрішня свобода, і яке водночас зумовлюється надприродним відношенням людини до Бога. Отже, людина становить собою духовно-тілесну єдність. А тому будь-яка дія на тіло – це дія спрямована на саму особу.

„Mens sana in corpore sano”, – говорили древні римляни, - „В здоровому тілі - здоровий дух”. Термін sanos із латини буквально перекладається як цілий, неушкоджений, здоровий, здравомислячий. Цим терміном у медицині користувались протягом багатьох століть, вважаючи його найадекватнішим для визначення оптимального фізичного стану людини. Розробляючи нову науку про здоров’я в кінці 60-х С.Павленко та С.Олійник дали їй назву „санологія”, але медична громадськість запропоновану розробниками науку не сприйняла і їй належало забуття.

Настало літо. І все частіше до мене пiдходять прихожани з проханням: «Отче, благословiть поїхати у відпустку». Услід за цим проханням, як правило, слідує безліч питань про те, як поєднати відпочинок і віру.
На більшість таких питань я відповідаю лише особисто. Характери, ситуації, здоров'я моїх прихожан дуже різні. Та все ж є принципи і питання, що часто ставляться, про які варто сказати взагалі. У надії полегшити життя тим, хто вирушає на відпочинок.

Цікаво, чи слухаючи музику ми замислюємось, яку силу вона може з собою нести? Як вона може впливати на людину. Здавалося б, відповідь проста. Але це далеко не так.
Музики нейтральної по своїй суті не буває, щонайменше вона містить якесь емоційне навантаження, в разі ж цілеспрямованого її використання несе в собі величезну силу впливу на людину.
Всім відомо про силу 25-го кадру, який оминаючи людську свідомість впливає на її підсвідомість.

Після перегляду фрагментів екранізації книги Дена Брауна “Код да Вінчі” за участю коментарів, ми вкрай обурені, до якого нахабства слід дійти, щоб так цинічно перекрутити факти та історичні події. Усе це зайвий раз підтверджує, що ми живемо в останній час перед приходом нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.