Марко походив із пристойної сім'ї, що складалася із батьків, які його любили, двох братів і сестри - людей, котрі досягали успіхів у суспільному і шкільному житті. Мешкали вони у гарному районі, і Марко мав усе, чого міг би прагнути хлопець. Однак уже у перших класах про нього говорили як про "особливого хлопчи-ка". У середніх класах його називали "невиправним розбишакою". У ліцеї над ним нависла загроза виключення, бо мав погані оцінки.

Жив колись хлопчисько із доволі складним характером. Він легко вибухав гнівом, був сварливий, робив багато шкоди.
Одного дня батько вручив йому мішечок із гвіздками і сказав, аби він забивав один цвях у палісадник, що оточував подвір'я, стільки разів, скільки із кимсь сваритиметься.
У перший день хлопець забив 36 гвіздків. Із плином часу зрозумів, що легше було би контролювати вибухи гніву, аніж забивати цвяхи, і якось увечері, через кілька тижнів, сказав батькові, що упродовж цього дня ні з ким не посварився.

Вона була дружиною славетного ученого, що скрізь викликав захоплення, кандидата на Нобелівську премію у царині хімії. Але це була також самотня жінка, засмучена постійною відсутністю чоловіка, котрий знай пересідав з одного літака на другий, летів з однієї конференції
на другу.
Коли професор повертався додому і заставав дружину у сльозах, то реагував суворо і непривітно.

Цього листа знайшла медсестра у лікарні. Він лежав під подушкою одного хлопчини, який недавно закінчив життя на цьому ліжку.

Стало відомо, що дитина збрехала. Поблаж ливий сучасний батько знав, що не брехня важить, а моральне поняття брехні.
Перервав свою працю і сів поруч із сином, аби простими словами пояснити йому, чому завжди потрібно говорити правду, без огляду на наслідки, які з цього будуть..

Святий Пахомій хотів пізнати значення життя.
Якоїсь ночі Господь сповнив його бажання і послав йому сон.
Пахомій побачив світ у вигляді величезної темної, геть чорної печери. У ній людські істоти пересувалися навпомацки, штовхаючись, раня чись, спотикаючись, щораз більше розчаровані і пригнічені, оскільки ніяк не могли напіткати дороги, яка вела б до виходу.
Раптом якийсь чоловік (або жінка) запалив вогник. Був він зовсім маленький, але нема та кої темряви, якої не поборов би навіть малень кий вогник.

Якась жінка у старому вбранні увійшла до продуктової крамниці. Наблизилася до господаря і стиха спитала, чи може взяти трохи їжі на виплату. Пояснювала йому, що чоловік важко хворий і не може працювати, а їхні четверо дітей голодні.
Чоловік буркнув, гублячи терпіння, і сказав їй іти геть.
Жінка далі благала його:
- Прошу вас, я скоро принесу гроші!

Одного дня сліпа людина сиділа на сходинках однієї будівлі з капелюхом біля її ніг і табличкою “Я сліпий, будь ласка допоможіть”. Креативний пан проходив повз і зупинився. Він побачив інваліда, в якого було всього лише декілька монет в його капелюсі. Він кинув йому пару монет і без його дозволу написав нові слова на табличці. Він залишив її сліпій людині і пішов. Вдень він повернувся і побачив, що капелюх повний монет і грошей. Сліпий взнав його по кроках і запитав чи не він була та людина, що переписала табличку. Він також хотів взнати, що саме він написав.

Один порядний юдей прибіг до свого рабина і почав лементувати: "Раббі, сталася страшна річ. Мій син хоче одружитися з християнкою!". "Твій син? - запитав рабин. - Що тоді казати мені? Подумай, я - голова спільноти, всі беруть за взірець мене і мою сім'ю. Уяви собі, що мій син також хоче оженитися з християнкою і охреститися". Порядний юдей збентежився, на мить задумався і запитав: "Усі приходять до тебе зі своїми проблемами, а ти що робиш, коли маєш велику проблему? До кого звертаєшся?".

ОБОВ'ЯЗОК без любові робить людину ДРАТІВЛИВОЮ.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ без любові робить людину ПАНІБРАТСЬКОЮ.
СПРАВЕДЛИВІСТЬ без любові робить людину ЖОРСТОКОЮ.
ПРАВДА без любові робить людину КРИТИКАНОМ
ВИХОВАННЯ без любові робить людину ДВОЛИКОЮ
РОЗУМ без любові робить людину ХИТРОЮ...

Жили собі на білому світі маленькі жабенята...

… які якось організували змагання з бігу.
Їхнім завданням було дістатися на шпиль вежі.
Зібралося безліч глядачів, що хотіли подивитися на ці змагання й поглузувати з їхніх учасників...
По правді, ніхто з глядачів не вірив, що жабенята зможуть дістатися на шпиль вежі.

Чи є життя після......пологів??? Розмова немовлят в утробі матері.
Невіруючий: Ти віриш в життя після пологів?
Віруючий: Так, звичайно. Всім зрозуміло, що життя після пологів існує. Ми тут для того, щоб стати досить сильними і готовими до того, що нас чекає потім.
Невіруюче немовля: Це дурість! Жодного життя після пологів бути не може! Ти можеш собі уявити, як таке життя могло б виглядати?