Одного вченого і шанованого всіма рабина попросили прочитати лекцію про вихід Ізраїлю з Єгипту у найбільшому культурному осередку міста. Слухачі були освічені та підготовлені, уважно слухали лекцію.
Рабин так описав події, що стосувалися небесної манни: «Господь послав на землю Свій хліб, що був смачний, наче медівник, і котрого вистачало на один день. Його не можна було зберігати до наступного дня, за винятком п'ятниці. Коли сонце починало пригрівати, манна топилася...».
Один слухач перервав його: «Яка нераціональність! Чому лише на один день? Чи не краще було б послати запаси, яких стало б на рік? Це було б розумніше і потребувало б менше зусиль»...

— Вітаю! - привіталася Молода Людина, увійшовши всередину магазину, про який недавно прочитала в рекламі.
— Привіт! - привітно відповів їй вже немолодий Продавець.
— Скажіть, будь ласка, чи є у вас Романтика? Мені потрібно приблизно 2-3кг.
— Романтика? - Продавець здивувся. - Ні, такого товару у нас вже давно немає. Ви напевно про нас в Інтернеті прочитали, так?
— Так, - кивнула Молода Людина. - Але там було написано, що у вас повинна бути Романтика.
— Це тільки в online-магазині, - погодився Продавець. - У нас цей товар рідко мав попит. Зазвичай ті, кому вона потрібна, замовляють її по Інтернету, це і анонімно і по місту за нею йти не треба.

Якось одна моторна молодиця в літній кав’ярні голосно пояснювала співрозмовникові,чому не ходить до церкви та й не занадто дотримується заповідей. Казала, що, поки молода, хоче пожити у світі для себе, зробити кар’єру,побачити все, а от коли постаріє, то буде такою, як ті бабці, що ходять до церкви і моляться там годинами, а поки що недільне богослужіння займає в неї багато часу, а він їй потрібен для інших справ, які наразі важливіші.
Паламар, який саме проходив поблизу, взяв зі столу молодої жінки склянку із соком, яку вона собі замовила, і мовчки почав пити. Коли рідини залишилось трохи на денці, запропонував здивованій пані:
- Допийте це, будь ласка.
Та розсердилася:
- Що за безглузді жарти! Чому я маю допивати це після вас?
- А тому, що ви те саме пропонуєте Богові,- зітхнув мудрий паламар. – Поки молоді, сильні, здорові, ви хочете жити у своє задоволення, а решту часу, який вам уже й не надто потрібен, хочете віддати Богові. Боюся, пані, що Господь так, як і ви не допиватиме того, що залишилося.

Розмовляючи у храмі, Господь Ісус Христос звернувся до первосвящеників, книжників і старійшин народу і розповів їм таку притчу:
Один чоловік насадив виноградник, обгородив муром, викопав у ньому виностік, спорудив вежу і, віддавши його виноградарям, від'їхав.

Ще одну притчу щодо лінощів і недбальства наших сказав Ісус Христос. Один чоловік, відбуваючи в чужу країну, покликав рабів своїх і доручив їм своє майно. Одному він дав п'ять талантів, другому два таланти, іншому ж один талант, кожному за його можливостями; і відразу ж виїхав.

Для того,щоб люди завжди були готові до зустрічі Господа, тобто до суду Божого, а отже, до смерті, бо смерть є початок суду Божого над людиною, Ісус Христос розказав притчу про десятьох дів. У цій притчі Господь уподібнив усіх нас десяти дівам, яких покликали на весілля. За східним весільним обрядом наречений ішов за нареченою, яка чекала на нього в домі свого батька. Подруги її, дівчата, із запаленими світильниками пізнього вечора повинні були зустріти молодого і привести до молодої.

До Ісуса Христа приходили митарі і грішники, щоб послухати Його. Гордовиті фарисеї і книжники, вчителі єврейського народу, ремствували через це на Ісуса Христа і казали: "Він приймає грішників і їсть з ними".
На це Ісус Христос розповів кілька притч, в яких показав, що Бог з радістю і любов'ю приймає кожного грішника, що кається.

Про тих людей,які люблять багатство,а бідним не допомагають, Ісус Христос розповів таку притчу. Був один багатій, він одягався у порфиру (верхній одяг з коштовної червоної тканини) і висон (тонкий білий одяг) і бенкетував щодня. Був також один убогий, на ім'я Лазар, який лежав біля брами багача, вкритий струпами. Він бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси приходили і лизали його струпи.

Ісус Христос учив: "Глядіть,остерігайтесь користолюбства (тобто бережіться любові до багатства, пристрасті до збагачення), бо життя людини не залежить від багатства її маєтку".
А щоб люди краще зрозуміли це, Господь розповів притчу про нерозумного багача.

Один єврей,законник,бажаючи виправдати себе (бо євреї вважали "ближніми своїми" тільки євреїв, а решту людей зневажали), запитав Ісуса Христа: "А хто ж мій ближній?"
Щоб навчити людей вважати своїм ближнім усяку іншу людину, хто б це не був, з якого б народу не походив і якої б віри не був, а також щоб ми мали співстраждання і милосердя до всіх людей, подаючи їм посильну допомогу в їхній біді й нещасті, Ісус Христос відповів йому притчею.

Господь Ісус Христос,роз'яснюючи вчення про Царство Боже, сказав: "До чого уподібню Царство Боже?" Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж поки не вкисне все".

Ісус Христос учив, що Царство Боже, Царство Небесне, початок і основу якому Він поклав на землі (тобто Церква Христова), спочатку мале, а потім пошириться по всій землі. Він сказав, що Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, яке людина взяла і посадила на землі своїй. Це зерно, хоча й менше за інші зерна, зійшовши, розростається і робиться більшим від усіх злаків і стає деревом, так що прилітають птахи небесні і ховаються у гілках його.