Наша Держава потребує глобальних змін і українці стоять за це на майданах. Вона повинна змінитися і це повинна розуміти влада. Не можна закликати до миру і спокою, боронячи свої статки й маєтки, а потім, так сяк втихомиривши цей народ, нічого для цього не робити і залякувати народ всілякими кримінальними елементами під маскою "тітушок" і різних "фронтів": "І не дивно: адже сам сатана набирає вигляду світла, а тому не велика річ, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кінець їх буде по ділах їхніх" (2 Кор. XI, 14, 15).
Церква - це народ, і цей народ всюди. Він у храмах і на майданах. Він протестує всім своїм нутром. Зрозумійте всі - так далі затягувати ці протистояння не можна. Це погибель для всіх нас, зведення всього на манівці, втрата держави і її голосу у цьому прагматичному світі. Тому негайно треба сісти за стіл серйозних переговорів, переговорів чесних, відвертих, з жертовною думкою про майбутнє України. Треба шукати примирення, яке стане запорукою нашого поступу вперед, поступу до змін.

В цей важкий час ми ще і ще раз категорично засуджуємо кровопролиття і закликаємо: зупиніться! Негайно припиніть насильство і відновіть діалог!
Наша країна вже третій місяць балансує на межі національної катастрофи. Зараз усі, і влада, і опозиція, і кожен з нас мають усвідомити відповідальність перед Богом за свої вчинки. Загроза громадянської війни та економічного краху в Україні стає, на жаль, все більш реальною.
Закликаємо сторони протистояння: Браття й сестри! Не розривайте Україну!

У центрі Києва ллється кров, є важко поранені та вбиті.
Церква не раз за останні три місяці повторювала три речі, необхідні для виходу з кризи: зупинення насилля, результативний діалог сторін, політичний компроміс.
Натомість відбувається ескалація насильства, діалог не приносить позитивних наслідків, події свідчать про небажання знаходити порозуміння.
Церква не може замість політичних, державних та громадських діячів вивести Україну з кризи. Але ми маємо обов’язок сьогодні знову повторити: негайно припиніть насилля!
Пам’ятайте – за кожного вбитого, кожного скаліченого, кожного безпідставно переслідуваного винними буде особисто дано відповідь перед Богом. Бог знає кожного, хто безпосередньо чинив зло, Бог знає кожного, хто закликав до чинення зла, хто віддавав злочинні накази. За зло Бог карає, і цього покарання не уникне ніхто!

Молитва за спасіння держави Української і втихомирення в ній розбрату і чвар між людьми

Господи Боже, Ісусе Христе, Спасителю наш! До Тебе припадаємо зі скорботним серцем і сповідуємося у гріхах і беззаконнях наших, що ними зранили Твоє милосердя і зачинили від себе щедроти Твої. Бо відступили від Тебе, Владико, і законів Твоїх не дотримуємося, і не робимо того, що заповідав Ти нам. Тому й уразив Ти нас безладдям і віддав на потоптання й зневаження ворогам нашим, і принижені ми більше інших народів, і зневагу й наругу терпимо від сусідів наших.

З давніх часів православні люди зверталися з проханнями про допомогу до Пресвятої Богородиці перед Її іконою "Прикликання загиблих", як до останньої надії.
Про походження образу "Прикликання загиблих" достовірних відомостей не збереглося. Відомо кілька чудотворних ікон під цією назвою, через які Божа Матір являла Свою милість людям, які вже переступили поріг загибелі.
Святкування ікони - 18 лютого (новий ст.).

- Ваше Преосвященство, збирайтесь! - схвильовано промовив, дійшовши до єпископського кабінету, російський посланник у Японії барон Роман Романович Розен. - Війна!
Невеликий кабінет, обставлений дуже скромно (стіл, шафа, ліжко, бо кабінет був також і за спальню, кілька стільців), та ще вітальня - це й були покої єпископа Ревельського Миколая, керівника Російської духовної місії в Японії.
- Куди збиратися? Яка війна? Невже... - підвівся з-за столу владика.
- Саме так. Японські кораблі напали на наш флот в Порт - Артурі та Чемульпо. Всі російські піддані повинні покинути Японію. Збирайтеся.
- Покинути Японію... - вражено прошепотів єпископ.
16 лютого - вшанування пам’яті рівноапостольного Миколая, архієпископа Японського.

Крап, крап, крап ... Але й бурульок!.. Зорянка весело сміялася, заскочивши під кришталеву гірлянду, що звисала з лоджії.
Але й бурульок! Багато-багато - Мишкові здалося, ніби він стоїть біля замку Снігової Королеви, з якого його сестричка Зорянка так хитро вигулькує.
Крап, крап, крап... Краплі талої води падали у сніг, лишаючи дрібні сліди. Ще трішки, і бурульок не стане. Їх розтопить весняне Боже тепло, що ось-ось огорне всю замерзлу землю. І зима, наче Снігова Королева, враз позбудеться своїх крижаних чар.

Свято любові 14 лютого не має нічого спільного з життям справжнього святого Валентина, але має аморальну та розпусну історичну сутність.
Про це заявили представники Київського патріархату. Служителі церкви закликають не приділяти цьому дню уваги, а висловлювати свою любов до ближніх щоденно.
"Мені якось пояснили, що в Україні нема аналогу свята Валентина, тому воно і прижилося. Насправді ж аналог є. Для православних цей день 8-го липня, коли Церква шанує пам'ять Святих Петра та Февронії і згадує їх приклад любові, подружньої вірності і святості шлюбу", - розповів протодиякон Олег Гах з Тернопільської єпархія УПЦ Київського Патріархту.
Зазначимо, сьогодні на своєму офіційному сайті представники Тернопільської єпархії опублікували розʼяснення для парафіян щодо історії свята Валентина.

Прокинулася Колядка під засніженою стріхою гуцульської хати, де так гарно було ніжитись у теплих сніжинках.
Так-так, теплих, адже для Колядки зима - найтепліша і найщасливіша пора року! Тільки взимку Колядка й прокидалася, а потім знову засинала тихим сном, і ніхто її не чув.
Цієї зими Колядка дозволила собі трохи довше поспати, ніж торік. От і дрімала, аж поки згадала, що минулого року так і не зробила порядок у своїх нотах, адже лягла під стріху зовсім втомлена, їй тоді не хотілося більше мандрувати світом - заснула до наступної зими.

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 8-9 лютого 2014 року в приміщенні актової зали Київської Православної Богословської Академії відбудеться XІI Всеукраїнський з’їзд православної молоді.
Робота з’їзду буде складатися з пленарного засідання та роботи в секціях. Тема заходу: «Євроінтеграція – шлях до об’єднання православних Церков в Україні у Єдину Помісну Українську Православну Церкву. Проблеми та перспективи».
На з’їзд запрошуються голови єпархіальних відділів у справах молоді, представники молодіжних осередків, громадських організацій, братств, викладачів Недільних шкіл і вся активна молодь нашої Церкви.

9 лютого - Перенесення мощів св. Іоана Золотоустого, архієпископа Константинопольського
Збігло трохи часу після гучної проповіді Іоана Золотоустого, і розгнівана цариця таки вислала свого викривача зі столиці аж у Вірменію. Ви думаєте, він засмутився? Можливо, та не через власну долю. Святитель Іоан цілковито довіряв Господеві та знав, що Бог посилає людей туди, де вони найбільше потрібні. Навіть у вигнанні Іоан Златоустий продовжував наставляти своїх духовних дітей - лиш тепер у листах.
Також святитель знав, що правда завжди перемагає. Так і сталося. Ім'я святого відновили у диптихах , а в 438 році його нетлінні мощі були повернені назад, до Константинополя - у храм Святих Апостолів.