Малювала писанку
Святковими рисками.
Діткам — забава,
Богу - на славу.

Випікала пасочку -
До свята прикрасочку.
Рідним - до столу
Освяту святкову.

В одному оливковому саду жила Скеля. Вона дуже пишалася своїм непорушним виглядом. Тому жодній травинці не дозволяла оселитися на собі - адже від цього на ній могли з’явитися тріщини. Так само і пташкам забороняла вити на собі гніздечка, щоб вони, бува, не зіпсували її досконалості. Тож стояла кам’яна Скеля від початку віків гола-голісінька. Радості від неї нікому не було, і навіть навпаки - заважала всім, як болячка на тілі. Втім, сама Скеля про це, звичайно, не здогадувалася і вважала себе окрасою саду.

13 квітня 2014 року Божого, у приміщенні Львівської обласної наукової бібліотеки, у рамках проекту «Щомісячні зустрічі православної молоді м. Львова», які організовує команда Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua, відбувся майстер-клас із писанкарства з Ірини Кметь. Після короткого історичного ескурсу та роз'яснень щодо різних технік учасники зустрічі розпочали писанкувати.

Сучасний насичений темп життя захопив у свій вир більшу частину суспільства. Та наступають моменти, коли хочеться втекти від буденної метушні і повсякденних проблем, зібратися зі своїми думками і відчути спокій. В зв’язку з тими подіями, які нашій країні вже довелося пережити і які вона продовжує проживати зараз, багато людей перебувають в постійному нервовому напруженні. Кожного хвилює думка про те, що ж буде далі і коли в нашій країні, нарешті, наступить мир.
В таких складних ситуаціях, коли здається нікому не можна вірити і не знаєш в кого просити про допомогу нам допомагає церква. Храм Божий – є тією святинею, яка завжди готова прийняти і вислухати всі наші прохання. Молитва володіє потужно силою, яка здатна змінити наше життя і життя цілого світу.

Про те, чому і наскільки важлива проблема дитячих залежностей, яка їх духовна природа, та як цю проблему подолати, розповідає священик Павло Гумеров.

Гострота питання
Як і будь-якому парафіяльному священику, мені часто доводиться стикатися зі сльозами батьків з приводу того, що дитина втрачає себе, втрачає батьків, нічого не хоче: ні вчитися, ні працювати. Не хочу нікого лякати, але, користуючись моментом, закликаю батьків з усією серйозністю та відповідальністю поставитися до цієї проблеми, адже вона має тенденцію лише до загострення та погіршення. Зазвичай за порадами щодо дитячої залежності, не важливо, якої саме, люди звертаються запізно – дітьми треба займатися, доки вони маленькі. Треба розуміти, що дитині дуже легко потрапити в залежність від будь-якої пристрасті – у неї ще слабко розвинена воля, немає життєвого досвіду. Крім того, діти значно більш азартні, ніж дорослі, в них дуже поганий інстинкт самозбереження і в багато разів слабший, ніж у дорослого, імунітет до подібних спокус. До того ж, якщо ми маємо на увазі одну із найпоширеніших спокус – ігрову, то гра особливо притаманна дитячому віку, саме тому цією залежністю масово заражаються діти.

Край лісу на великій галявині зібралася сила-силенна звірів. Кого тут тільки не було: і вовки, і ховрашки, і ведмеді, і мишки, і слони, і леви, і коні, і зебри... А скликали їх сюди чарівні ангельські сурми. Звірі перепитували одне в одного, що сталося, хто і навіщо їх покликав, проте ніхто не знав. Аж тут на небі з’явилася велика біла хмарина, а на ній усі побачили осяйного Ангела. Та не простого, а справжнього Херувима – посланця Божого.

Центром усього євангельського благовістя, центром усього християнства, центром усієї християнської історії є Воскресіння Христове. Тому кожного року, зустрічаючи це світлоносне свято, ми не перестаємо радіти у воскреслому Христі Ісусі, Який смертю смерть подолав і тим, що у гробах, та нам, живим тут на землі, дарував життя вічне.
Тепер навіть ті, що називають себе християнами, із сумнівом вірять у цей факт воскресіння. Але ж чому тут дивуватись, коли у повстання із гробу Христа Спасителя не до кінця вірили навіть Його послідовники. Так, один із учеників настільки виявив своє невірство, що тільки за умови чуттєвого дотику готовий був визнати факт Воскресіння Христа.

Окрім іншого, що кожному належить згідно його можливостей і покликання, КОЖЕН християнин може прочитати 34-ий псалом, помолитися Богу.
Сила молитви і віри маленькому Давиду допомогла перемогти Голіафа і ще багатьох ворогів.
Моліться. Поширюйте заклик до молитви. Ми віримо, що Бог почує нас і зупинить лукавого та зруйнує всі задуми його проти України.

Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua запрошує всіх бажаючих на майстер-клас із писанкарства з Іриною Кметь!

З собою треба мати: писачок, парафінові вставки-«таблетки» (2 шт.), олівець простий, хороший настрій Вітається участь у вишиванці.

Участь безкоштовна, але потребує попередньої реєстрації: https://docs.google.com/forms/d/1I17CMrYn1RUterTgqs8rAfPLLGxkjh-HsL41OT6Obgs/viewform

Пожертвувати на організаційні витрати

Чому ж Господь відмовив у проханні святим апостолам Якову, Іоану та їхній матері? Вони ж просили благого — місця в Царстві Христа Спасителя: Скажи, щоб оці два сини мої сіли в Твоєму Царстві — один праворуч, другий ліворуч Тебе (Мт. 20, 21). Хіба за це не можна молитися? Адже й заповідь є: шукайте перше Царство Боже; й усіх нас свята Церква вчить молитися: не відійми від нас, Господи, Небесне Твоє Царство. Чому ж Господь їм відмовив? Вони ж опісля таки одержали Царство й прославилися? Річ у тім, що вони самі привласнювали собі Царство, й не просто Царство, а найпочесніше місце в ньому. Але не можна привласнювати не тільки певний ступінь слави в Царстві, а й саме Царство, бо цей дар залежить тільки від волі Небесного Отця, котрої нам не можна знати, навіть якщо точно виконаємо всі умови. Не моє це давати, — каже Господь, — лише — кому мій Отець приготував. Оце ж нам наука із сьогоднішнього Євангелія: не присвоювати собі Царства, а, всіма силами трудячись задля його одержання, саме одержання передати Божій волі, очікувати його, як милости нашого Небесного Отця; трудитися й очікувати, без домагань, кажучи собі: ми нік¬чемні слуги, хоч би і зробили все, що звелено.