Молитва має два види: перший — славослов'я зі смиренням, а другий — прохання. Тому, молячись, не одразу розпочинай з прохання, бо тоді сам своєю волею даєш усім знати, що молишся Богові, змушений потребою. Тому, починаючи молитву, полиши себе самого, дружину, дітей, землю, омини небо й залиш усіляке видиме й невидиме сотворіння й почни зі славослов'я Творця всього сущого: і коли прославлятимеш Його, не блукай розумом туди й сюди, не сплітай байок, як поганин, а вибирай слова зі Святих Писань і кажи: «Благословлю Тебе, Господи, довготерпеливого й незлобивого. Тому, Господи, Ти мовчиш і терпиш нас, аби ми прославили Тебе, що твориш спасіння роду нашого». Закінчивши ж славослів'я, що його ти за мірою своїх сил запозичив із писань, і заславши хвалу Богові, почни смиренномудро: «Не гідний я, Господи, говорити перед Тобою, бо дуже грішний, понад усіх грішників грішний я». Так молися зі страхом і смиренно. Коли ж здійсниш ці дві частини славослів'я і смирення, тоді вже проси, що маєш просити, тобто не багатства, не слави земної, не здоров'я тілесного, бо Він сам знає, що для кожного корисне, але, як звелено тобі, проси Царства Божого. Цар наш преславний і обурюється, коли хтось попросить у Нього чогось дріб'язкового, недостойного. Тому молитвою своєю не наведи на себе обурення, а проси для себе того, що достойне Царя Бога.Святитель Василій Великий
