Ситуація із збереженням пам’яток давнього церковного мистецтва у Галичині залишається надзвичайно складною. На жаль, кожного року, ми лише поповнюємо список безповоротно втрачених храмів, ікон та книг. Прикрими є не тільки неспроможність держави забезпечити належну охорону унікальних пам’яток, але й прагматизм духовних середовищ, спрямований швидше на те, щоб «позбутися» проблеми, а не розв’язати її в принципі. Полагодження питань права користування приміщеннями, купівлі земельних ділянок тощо все ж не повинні ставати на перешкоді здоровому глузду і не призводити до того, що освячення хреста під будівництво нового храму стає вироком для історичних будівель, які відображають складну і багатогранну історії української християнської культури.

В окремих випадках священнослужитель може не відразу відпустити гріхи людині, яка сповідається. Якщо гріхи постійно повторюються або є найбільш тяжкими, вони, за рішенням духовника, можуть бути пробачені тільки після виконання особливого послуху - єпитимії.

Ап. Павло пише: "Не схиляйтесь пiд чуже ярмо з невiрними, бо яке спiлкування праведностi з беззаконням? Що спiльного у свiтла з темрявою? Яка згода мiж Христом i Велiаром? Або яка спiвучасть вiрного з невiрним? Або яка сумiснiсть храму Божого з iдолами? Бо ви - храм Бога живого... Тому вийдiть iз середовища їхнього i вiдлучiться, - говорить Господь, - i не доторкайтесь до нечистого, i Я прийму вас. I буду вам Отцем, i ви будете Моїми синами i дочками, - говорить Господь Вседержитель. Отже, улюбленi, маючи такi обiтницi, очистьмо себе вiд усякої скверни плотi i духу, творячи святиню в страховi Божiм" (2 Кор. 6, 14 - 7, 1).

Вітаємо з Днем народження модератора сайту hram.lviv.ua АРТУРА та бажаємо йому здоров'я, радості, терпеливості та Божого благословення

Як і в багатьох обставинах, що трапляються у житті людини, тут потрібно дотримуватися так званої «золотої середини».

Навколо голів Спасителя, Божої Матері, святих угодників та угодниць Божих на іконах і картинах зображується сяйво чи світле коло, яке називається німбом.

На іконах ми зображуємо також і святих людей чи угодників Божих. Так ми їх називаємо тому, що вони, живучи на землі, догодили Богу своїм праведним життям. А тепер, перебуваючи на небі з Богом, вони моляться за нас Богу, допомагаючи нам, усім, хто живе на землі.
Святі мають різні назви: пророки, апостоли, мученики, святителі, преподобні, безсрібники, блаженні і праведні.
Пророками ми називаємо тих святих Божих, які за натхненням Святого Духа передбачали майбутнє, і переважно про Спасителя; вони жили до пришестя Спасителя на землю.

На початку, коли ще не було ні світу, ні людини, Бог сотворив святих ангелів. Ангели - духи безтілесні (тому невидимі) і безсмертні, як і наші душі; але їх Бог обдарував силами та здібностями, вищими за людські. Розум у них досконаліший за наш. Вони завжди виконують волю Божу, вони безгрішні, і тепер благодаттю Божою так утвердились у здійсненні добра, що й грішити не можуть.

Окрім Бога, ми зображуємо на святих іконах Божу Матір, святих ангелів і святих людей. Та молитися їм повинні не як Богу, а як близьким до Бога, що догодили Йому своїм святим життям. Вони з любові до нас моляться за нас перед Богом. І ми повинні просити їхньої допомоги і заступництва, тому що Господь, заради них, швидше почує і наші грішні молитви.

Прп. Євменiя, єп. Гортинського (VІІ). Мц. Арiадни (ІІ). Мцц. Софiї та Ірини (ІІІ). Мч. Кастора. Мчч. Бидзина, Шалви i Єлизбара, князiв Ксанських (1660, Груз.).
Молченської (1405), званої “Цiлителька” (ХVІІІ), i Староруської (повернення її в Стару Русу в 1888 р.) iкон Божої Матерi.
Єф., 225 зач., IV, 14-19. Мк., 52 зач., XI, 23-33.

На питання "Релігія в Україні"
відповів Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Під час сповіді важливо уникнути двох крайнощів. Перша - це коли ми буваємо настільки небагатослівними, що за нашою стислістю ховається суть скоєного. Коли узагальнюємо конкретні гріхи, та намагаємося лише формально викласти їх за допомогою широких понять. Тобто коли людина говорить, що согрішила, наприклад, неуважністю, а сказати, що ця неуважність призвела до серйозних проблем інших людей, не вважає потрібним.