У гріхах людина втрачає благодать Святого Духа. Грішна душа хворіє і перебуває у смерті. Людина втрачає бажання і можливість спілкуватися з Богом і служити Йому – виконувати Його волю. Покаяння – це друге хрещення, переродження й оновлення душі. Мета покаяння полягає в оздоровленні і воскресінні душі для встановлення порушеного спілкування з Богом і служіння Йому.
Підготовка до таїнства Покаяння має такі взаємопов’язані сторони: пізнання своїх гріхів, жаль щодо них, відкидання гріхів, рішучість більше не перебувати в них, заміна їх протилежними чеснотами.

Кожен, хто вірує, повинен бути світильником для світу і сіллю. А якщо ти самому собі не світиш, не запобігаєш власній гнилості, то з чого нам знати, що ти є християнин? Чи по тому, що ти занурювався в священні води? Але це може привести тебе до кари. Велич почесті для тих, хто не бажає жити, відповідно до цієї почесті збільшує кару. Що таке гнів? Навіть лев і єхидна не можуть терзати нутрощів з такою жорстокістю, як гнів невпинно терзає залізними кігтями. Він не тільки шкодить тілу, але розладнює саме здоров’я душі, поїдаючи, мучачи, роздроблюючи всю її силу і роблячи її ні на що не здатною.

У цій молитві ми у Бога нічого не просимо,а тільки славимо Його. Її можна сказати коротко: Слава Богу.

“Покаяння – це таїнство, в якому християнин, що відверто визнає свої гріхи перед Богом і виявляє тверду волю покаятися, отримує відпущення гріхів видимо від священика, а невидимо – від Самого Господа нашого Ісуса Христа” - Православний катехизис.

Апостоли дивилися на Христа і навчалися від Нього. Те, чому навчилися, вони передали Церкві. Це називається Переданням. Отож, як навчитися смиренню від Христа, Який говорить: “Навчіться від Мене, бо Я тихий і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим” (Матв. 11).

Кожне євангельське оповiдання, яке ми чуємо в церквi або читаємо вдома, пiдкреслює, що Iсус Христос - не звичайний вчитель, яких було багато в iсторiї - славних i великих фiлософiв. Христос є сама Iстина i Вiн є Бог. Ось чому проповiдь Iсуса Христа завжди супроводжувалася надприродними явищами - чудесами. То Вiн повертає зiр слiпим, то зцiляє хворих, то виганяє бiсiв, то воскрешає мертвих, то припиняє бурю на морi, то нагодовує п'ять тисяч народу п'ятьма хлiбами i двома рибинами, - i все це Христос робить для того, щоб Його слухачi й послiдовники переконувалися, що з ними говорить Сам Господь Бог. Тому одного разу Iсус Христос сказав: "Якщо не вiрите Моїм словам, то повiрте Моїм дiлам". А Його дiла свiдчили, що Вiн - не звичайний вчитель, а Син Божий, Творець всесвiту, Який прийшов iз любовi до свого творiння спасти його вiд грiха i смертi.

Віра...
Вона є початком і кінцем. Вона є джерелом сили та ліками від незгод. Вона є самим життям.
Але водночас вона буває неоднаковою, інколи навіть протилежною. І ці протилежності йменують “іншу" віру схибленою, позбавленою правди. Понад це вони застосовують фізичні, психологічні, духовні прояви сили для подолання незрозумілих їм викривлень або, що простіше, для їх усунення разом з носіями “іншої" віри. Всі “віри" різняться не лише метою, станом, а й засобами. У цьому разі вони різнитимуться і результатами. Власне сама віра передбачає досягнення тих або інших результатів. Хтось будував “рай на Землі” (а нашому поколінню такий будівничий відомий під личиною комуніста), хтось “визволяв” гріб Госиодній, а хтось жив і неекспансивнимм намірами — відшукував щастя у свої власній оселі-сім’ї. Тому не може бути кого-небудь без віри, НЕ МОЖЕ.

Таїнство Сповіді, як і будь-яке інше Таїнство Церкви, вимагає особистої участі в ньому людини. Приходячи на сповідь, кожен має розуміти, що у Таїнстві відбувається безпосередня реальна зустріч з Богом, де Господь - знавець нашого серця, через священика прощає щиро розкаяні гріхи.

У міру потреби церковні люди звертаються до Таїнства Покаяння. Відбувається це в храмі у присутності священика, який після того, як вислухає сповідь віруючого, читає над ним розрішительну молитву та Богом даною владою відпускає гріхи. Таке покаяння можна назвати храмовим.

За церковними канонами, дитина з семирічного віку вже мусить приступати до Таїнства Покаяння. Але у сповіді, як і в будь-якому іншому Таїнстві Церкві, благодатне преображення людини Божою милістю буде найбільшим, якщо той, хто приступає до нього, робитиме це свідомо і щиро.
Коли дитина або підліток не має бажання сповідатися або навіть реагує на таке пропонування з боязню, агресивністю, примушувати його не слід. Треба поступово, з любов'ю та терпінням виховувати в дитині шанобливе ставлення до християнських традицій, пояснювати їй важливість церковного життя, яке не мислиться без участі в Таїнствах, найважливішими з яких є Сповідь та Причастя.

Свята Юліанія, Ольшанська княжна (? - † бл. 1540 р.) — православна свята (канонізована за Петра Могили), українська 16-ти річна діва, княжого роду, дочка князя Георгія Ольшанського. Спочиває в Ближніх Печерах Києво-Печерського монастиря.
Померла мирянкою на 16-му році життя, не пізніше 1540 р. Її мощі були чудесно знайдені біля Успенського собору на початку XVII ст. Зовні на кришці труни знайшли герб князів Ольшанських і напис: "Іуліанія, княжна Ольшанська, дочка князя Георгія Ольшанського, що почила дівою в рік від народження свого шістнадцятий".
Знайдення мощей прав. дiви Юлiанiї, кн. Ольшанської святкується 19 липня.