Роки правління римського імператора Максиміана увійшли в історію як період жорстокого гоніння на християн. Сьогодні Церква вшановує деяких із мучеників початку четвертого століття - Агафоника, Зотика, Феопрепія, Акиндина, Северіана, Зинона та інших. З передання відомо, що мученик Агафоник добре знав Святе Письмо і був активним місіонером. За свою проповідь святий був страчений разом з іншими християнами в містечку Силіврія. Святі Зотик, Феопрепій і Акиндин загинули від меча по дорозі у Фракію, на суд до імператора. Змучені, вони не мали сил бігти за колісницею, до якої їх прив'язали. Кров святих мучеників ще більше зміцнила підвалини Церкви, ще більш прославила ім'я Христа Спасителя.
Пам'ять- 4 вересня (за новим стилем).

Свята Анастасія Узорішительниця є високим зразком христианського милосердя до ув'язнених в темниці. «В темниці був, і відвідали Мене» - глибоко проникло це євангельське слово в душу святої Анастасії. Бадьора, світла, звеселена радістю, яку дарувала іншим, вона кожного дня обходила темниці і скрізь зустрічали її, як ангела Божого.
Пам'ять великомучениці Анастасії Узорішительниці згадується 4 січня (за новим стилем).

Мученик Андрій був римським воєначальником при імператорові Максиміані. Під час війни з Сирією святому Андрію дали титул «стратилат», тобто головнокомандуючий. Вибравши невеликий загін, св. Андрій виступив проти супротивника. Його воїни були язичниками, і сам він ще не прийняв хрещення, але увірував в Христа. Перед битвою святий Андрій переконував воїнів в тому, що язичницькі боги — біси, і проповідував їм істинного Бога. З вірою в допомогу Божу невеликий загін воїнів обернув на втечу численне військо персів.
Пам’ять мученика Андрія Стратилата і 2593 мучеників, які постраждали разом з ним згадується 1 вересня ( за новим стилем).

Великим пророком і останнім суддею народу ізраїльського був Самуїл, з коліна Левія. Самуїлові батьки довгий час не мали дітей. Якось Самуїлова мати, Анна, під час щирої молитви перед скинією дала Богу обітницю: якщо у неї народиться син, то вона посвятить його Господу. Молитву Анни було почуто, через рік у неї народився син. Анна назвала його Самуїлом, що означає – випроханий у Бога.
Пам'ять пророка Самуїла згадується 2 вересня (за новим стилем).

Одна жінка прийшла до спеціяліста і сказала: "Допоможіть мені! У мене серйозні проблеми з чоловіком. Кожного вечора, коли він повертається додому, виникає жахлива сварка".
Знавець відповів: "Цьому легко зарадити".
"Гаразд, але скажіть, що я маю зробити?"
"Ось, будь ласка: увечері, перед приходом чоловіка, вжийте ці чотири смоктальних пігулки у рожевій оболонці. Але вживайте не всі нараз, а по черзі, одну за одною, і прошу, смокчіть їх повільно, дуже повільно".

Феодорiвська (Федорівсько—Костромська) ікона Божої Матері написана євангелістом Лукою і близька по іконографії до Володимирської ікони Божої Матері.
Назву свою ікона отримала від великого князя Ярослава Всеволодовича, батька святого Олександра Невського, що носив в святому хрещенні ім'я Федір,— на честь святого Федора Стратілата. Знайдена вона була, за переказами, його старшим братом, святим Юрієм Всеволодовичем, в старій дерев'яній каплиці біля старовинного міста Городця — пізніше на тому місці був влаштований Городецький Федорівський монастир. Князь Ярослав — Федір, що став після загибелі в битві з татарами на Ситі святого Юрія великим князем Володимирським, в наступному, 1239 році урочисто переніс його мощі з Ростова в Успенський собор Володимира, а іконою, що залишилася від брата, благословив свого сина, святого Олександра Невського.
Святкування ікони - 29 серння (за новим стилем).

Преподобний Херімон трудився в Єгипті, в Скитській пустелі, в кінці IV ст. або перших роках V ст. Ім'я його згадується в «Лавсаїке» Паладію і в алфавітному Патерику. Його печера знаходилась за 40 теренів від церкви і за 12 теренів від джерела з водою. Помер святий за рукодільною роботою у віці більше 100 років. Преподобного Херімона згадує також преподобний Федір Студит в службі в сирну суботу, в 6-ій пісні канону на ранковій молитві.
Пам'ять - 29 серпня (н.ст.).

29 серпня, Православна церква відзначає пам’ятний день перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образу Господа нашого Ісуса Христа, яке відбулося в 944р.
Перекази свідчить, що за часів Спасителя в сирійському місті Едесі правив Авгар. Він був уражений по всьому тілу проказою. Слух про великі чудеса, що творяться Господом, поширився по Сирії (Мф. 4, 24) і дійшов до Авгара. Не бачивши Спасителя, Авгар увірував в Нього як в Сина Божого і написав лист з проханням прийти і зцілити його. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананія, доручивши йому зобразити Божественного Вчителя. Ананій прийшов до Єрусалиму і побачив Господа, оточеного народом. Він не міг підійти до Нього із-за великого напливу людей, що слухали проповідь Спасителя. Тоді він став на високому камені і спробував здалека написати образ Господа Ісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося. Спаситель Сам покликав його, назвавши по імені і передав для Авгара короткий лист, в якому обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і настанови про порятунок. Потім Господь попросив принести воду і убрус (рушник). Він умився, обтерся убрусом, і на нім з’явилося Його Божественне Лице. Убрус і лист Спасителя Ананій приніс в Едесу. З благоговінням прийняв Авгар святиню і отримав зцілення. З ним був апостол святий Фадей який хрестив Авгара і всіх жителів Едеси.

Був собі монах. Жив він мирно і безтурботно. Але була одна річ, яка позбавляла його спокою: він боявся вічности. У раю вибрані співають хвалу Богу, так, як це роблять монахи. Але одна річ чинити це упродовж якогось часу, а інша — цілу вічність. Яка ж нудьга охопить через кілька мільйонів років щасливців, що перебувають поруч із Богом!
Якось навесні монах вийшов, аби прогулятися в лісі, що зусібіч оточував монастир. Повітря було свіже й легке, напоєне запахущими травами і квітами.

Гнучке деревце у саду прив'язали до міцного ясеневого кийка. Кийок служив деревцеві за опору й охорону, допомагав йому, щоби зростало струнким.
Коли вітер запрошував у танок, юне деревце похитувало своєю щораз буйнішою кроною, розгойдувалося і кричало:
"Відпусти мене, прошу, чому ти так міцно мене тримаєш? Дивись-но: усі гойдаються на вітрі. Чому ж я маю стояти мов укопане?"
"Зламаєшся, — незмінно відповідав кийок. — А крім того, можеш стати перехнябленим і перекривленим карликом".
"Ти — старий заздрісник. Облиш мене!"
Молоде деревце з усіх сил намагалося звільнитися, проте кийок рішуче стояв на своєму і був твердий як ніколи.

24 серпня 2011 року Божого у двадцяту річницю незалежності України у Львові відбувся пробіг за тверезість «ЗВІЛЬНИСЬ від АЛКОГОЛЬНОГО та ТЮТЮНОВОГО РАБСТВА! СТАНЬ НЕЗАЛЕЖНИМ!».
Маршрут пробігу охоплював двадцяти кілометровий відрізок від пам'ятника королю ДАНИЛУ ГАЛИЦЬКОМУ до озера в Брюховичах з обливанням водою (КУПАННЯМ) та з поверненням до місця старту. Пробіг проходив з підбадьоруючим музичним супроводом, який лунав з автомобіля, що пересувався попереду учасників.
В акції взяли участь свідомі і небайдужі люди, які розуміють цінність здоров'я та прагнуть його популяризувати на славу Бога, благополуччя України та зростання нашої нації. Своєю участю захід підтримали адміністратори сайту hram.lviv.ua ЮРІЙ Браніцький та СВЯТОСЛАВ Гураль.
В здоровому тілі - здоровий дух!