Приступаючи до оповідання про блаженного Пімена, зупинимо нашу увагу на його великій мужності в стражданнях і звідси навчимося, що хвороби повинно переносити терпляче і що сила Божа в немочі здійснюється. Блаженний Пімен народився на світло хворим, хворим він і виріс. Але ся тілесна хвороба не дала в нім місця хвороби духовній: він був чистий від пороків і дотримав дівства від утроби матері. Неодноразово просив він своїх батьків, щоб вони дозволили йому віддалитися в монастир для постриження в чернечий образ, але через сильну любов до нього вони не погоджувалися на ці прохання, бажаючи мати його спадкоємцем по своїй смерті. Одного дня, по дії Божественного Промислу, устрояющего все до кращого, блаженний Пімен особливо сильно захворів, так що навіть не сподівався і на одужання.
Пам'ять - 20 серпня (новий стиль).

На початку всі створіння Божі були "добрі зело", оскільки на них опочивало Боже благословення, що зійшло на них по всемогутньому слову Його "Нехай буде". Тоді перебувати всьому на землі було заповідано без особливих освячень. Але первозданна людина переступила заповідь Божу і внесла нечистоту до всього складу своєї істоти, а від цього нечистота зійшла і на те, що живе. Проклін Божий навис над справами рук людських, по слову Господньому до Адама: "Проклята земля в справах твоїх" (Бут. 3,17). Твар безрозсудна, як свідчить апостол, "підкорилася метушні не добровільно, але по волі того, що підкорив її" (Рим. 8,20)

Преображення - це візуальне явище царства Божого на землі. Ісус Христос незадовго перед Хресними стражданнями, узявши з Собою трьох учнів - Іоанна, Якова і Петра, вийшов з Капернаума і попрямував на північ до гори Фавор, що підноситься, як фортеця, над горбами Галілеї. Учні мовчали, передчуваючи, що їм відкриється таємниця. Таємниця здійснюється в безмовності. Людське слово відноситься до таємниці, як хвиля до глибини океану.

Жив і подвизався у Києво-Печерському монастирі в XIII-XIV ст. Постійним і улюбленим подвигом преподобного було псалмоспів і незліченні колінопреклоніння, за що удостоївся він дару чудотворення. Мощі святого почивають у Дальніх (Феодосієвих) печерах.
Пам'ять - 10 серпня(нов. ст.)

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії в сім’ї багатого язичника Євсторгія і мав ім’я Пантолеоном. Але мати його Еввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак став навчатися мистецтву лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина.
Здібності Пантолеона стали відомими імператору Максиміану (284-305), який захотів бачити його при своєму дворі.
Пам'ять св. Пантелеймона згадується 9 серпня за новим стилем.

Перш ніж покласти олівець в коробку майстер відклав його на сторону.
«Є 5 речей, які ти повинен знати, - сказав він олівцю, - перш ніж я відправлю тебе в світ. Завжди пам'ятай про них і ніколи не забувай, і тоді ти станеш кращим олівцем, яким тільки зможеш стати.

Перше: Ти зможеш зробити багато великих речей, але лише в тому випадку, якщо ти дозволиш Іншому тримати тебе в Його руці.
Друге: Ти час від часу будеш переживати нелегке обточування, але це буде необхідним, щоб стати добрим олівцем.
Третє: Ти будеш здатним виправляти помилки, які ти зробиш.
Четверте: Твоя найбільш важлива частина буде завжди знаходитися усередині тебе.
І п'яте: На якій би поверхні тебе не використали, ти завжди зможеш залишити свій слід. Незалежно від твого стану, ти повинен продовжувати писати».

Олівець зрозумів і пообіцяв пам'ятати про це; він був поміщений в коробку з покликанням в серці і очікував свого часу.

За походженням угорець, разом з братом своїм Георгієм поступив на службу до св. благовірного князя Бориса (1015 р.; пам'ять 24 липня / 6 серпня). Після вбивства його на річці Альті було вбито і Георгій, а св. Мойсей ховався у Києві. У 1018 р., коли польський король Болеслав захопив Київ, св. Мойсей разом з іншими потрапив до Польщі як полонений.
Пам'ять - 8 серпня(нов. ст.)

Борис і Гліб, в хрещенні Роман і Давид, святі князі-страстотерпці, молодші сини святого рівноапостольного київського князя Володимира Святославвовича, загнули в міжусобиці після його смерті від руки старшого брата Святополка; перші за часом канонізації українські святі.
Пам'ять - 6 серпня, 18 вересня.
Перенесення мощей благовірних князів Бориса та Гліба святкується 15 травня за новим стилем.

Спочатку чернець Києво-Печерської обителі; за духовну розсудливість і зразкове життя в 1164 р. був обраний ігуменом Печерської обителі, якою керував до самої блаженної кончини своєї в 1182 Відомий як життєписець святих угодників Печерських. Тіло святого було покладено в Ближніх (Антонієвих) печерах.
Пам'ять - 6 серпня(нов. ст.)

Літній чоловік з 25-річним сином увійшли у вагон поїзда і зайняли свої місця. Молодий чоловік сів біля вікна. Як тільки поїзд рушив, він висунув руку у вікно, щоб відчути потік повітря і раптом захоплено закричав:
- Тату, бачиш, всі дерева йдуть назад!
Літній чоловік посміхнувся у відповідь.
Поруч з молодим чоловіком сиділа подружня пара. Вони були трохи розгублені тим, що 25 річний чоловік веде себе, як маленька дитина.

Два лісоруби працювали у лісі. Дерева мали грубезні міцні стовбури. Обидва лісоруби послуговувались сокирами з неабиякою вправністю, проте кожен робив це у свій спосіб. Перший рубав дерево вперто і наполегливо, зупинявся лише на якусь хвильку, аби передихнути.
Другий же щогодини робив собі тривалу перерву.
Коли стало смеркати, перший зробив тільки половину справи. Він так стомився, що не годен був і сокири вже підняти. Другий, нехай це здасться неймовірним, таки зрубав своє дерево. Лісоруби починали одночасно і дерева були однаковісінькі.