Святий Павло (світське ім`я — Петро) народився 1705 р. у сім`ї міщан, які походили з прикарпатського с. Конюшки (тепер с. Луки під Самбором). Навчався у Самбірській братській школі (де свого часу нібито вчився й гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний), потім — у Києво-Могилянській Академії, де мав відмінні успіхи (1717-1733). По закінченні академічного курсу прийняв постриг у Києво-Печерській лаврі від архімандрита Романа Копи. 05. 12. 1734 був рукоположений київським митрополитом (тоді він мусив титулуватися тільки архієпископом) Рафаїлом (Заборовським) в ієродиякони. Вірогідно, відразу після навчання в Києво-Могилянській Академії він став викладати в одному з її нижніх класів.
Дні пам`яті святителя Павла - 23 червня і 17 листопада (за н.с).

Преподобний Меркурій Київо-Печерський подвигався в Дальніх печерах в XIV столітті, додержувався суворо посту. За життя преподобний Меркурій був пов’язаний глибокою духовною любов'ю з преподобним Паїсієм,...

Память - 17 листопада і 7 грудня за новим стилем.

Преподобний Іоаникій Великий народився у Вифінії в 752 р. в селищі Марікаті. Батьки його були бідні і не могли дати йому навіть початкової освіти. З дитинства він повинен був пасти худобу - єдине надбання родини. Любов до Бога і молитва цілком володіли душею отрока Іоаникія. Часто, перехрестивши стадо, він вирушав у відокремлене місце і цілий день молився, і ні злодій, ні звір не наближалися до його стада.
Пам'ять - 17 листопада.

Коли моя бабуся вирушала навідати свою маму, вона відводила на це три дні. Один день ішов, щоб добратися туди на бричці, запряженій кіньми, ще один — аби розповісти і послухати останні новини, посидівши трохи в кухні, а трохи у саду, і третій день — на дорогу назад.
Коли моя мати їздила до своєї мами, то їй потрібно було два дні. Вона добиралася потягом і, якщо їй щастило з пересадками, приїжджала того ж дня під вечір. Мама розповідала бабусі останні вісті, вислуховувала новини навзаєм і наступного дня від'їжджала.

Святі безсрібники Косма і Даміан були рідні брати. Вітчизна їх — Асія. Так у давні часи називалася частина Малої Азії. Ні дата їх народження, ні дата смерті невідомі. Безсумнівно тільки те, що вони жили не пізніше IV століття. Такий висновок випливає, по-перше, тому що в першій половині V століття, при імператорі Феодосії молодшому, в їх честь будували святі храми, по-друге, тому, що копти, які відокремилися від православ'я з часів Халкідонського собору (431 р.), визнають їх святими, тоді як святих, які жили після цього, вони за таких не визнають.
Пам'ять - 14 листопада (н. ст.).

Преподобний Спиридон і Никодим, просфорники Печерcькі (XII ст.), 30 років виконували свій послух - пекли просфори. Преподобний Спиридон прийшов у монастир при ігумені Пімені (1132-1141 рр.) будучи літньою людиною. Подвижник супроводжував свою працю безперестанною молитвою і співом псалмів. Ще за життя преподобний Спиридон був прославленний від Бога чудесами. Відомий випадок, коли він погасив мантією палаючу пекарню: вогонь погас, а мантія залишилася цілою. Святий Никодим трудився разом з преподобним Спиридоном і вів таке ж строге життя. Мощі їх знаходяться в Антонієвих печерах. У преподобного Спиридона пальці правої руки складені триперстно.
Пам'ять - 13 листопада за новим стилем, а також 11 жовтня і в 2-у Неділю Великого посту.

У середу, 9 листопада 2011 р., під головуванням Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальского Димитрія у храмі Свт Миколая відбулись збори духовенства Львівського благочиння.
Основним питанням порядку денного був запланований на 3-4 грудня поточного року Першосвятительський візит Святійшого Патріарха Філарета до Львівської єпархії. Владика Димитрій доніс до духовенства програму візиту Предстоятеля, закликавши також у всі наступні передуючі вказаній даті неділі робити оголошення по парафіях про цю радісну подію та заохочувати вірян у ці дні прийти на урочисті Богослужіння до Свято-Покровського кафедрального собору.
Також Архипастир оголосив про прибуття ( припадає на час Патріаршого візиту) списку чудотворної Афонської ікони Божої Матері «Скоропослушниці».

Пришестя Сина Божого на землю в тілі людському Господь Бог передбачив перше, ніж почав будь-що творити. Люди Старого Завіту, відчуваючи тягар земного життя, з великою надією чекали пришестя на землю Божественного Месії, Спасителя світу. Перебуваючи «у темряві і тіні смертній», вони духовно втішалися вірою в грядущого Визволителя. Господь показав цю віру людей устами пророків, через яких Святий Дух сповіщав про втілення Сина Божого для спасіння людей і наближення їх до Бога, примирення з Ним.

Батько сімейства натер машину мастикою і старанно пуцував, щоб надати їй бажаного полиску.
Одинадцятилітній син допомагав йому — він чистив шматкою бампер.
"Бачиш, сину, — мовив з повагою батько, — ця машина — справжній сімейний скарб. З нею треба поводитися обережно, дбайливо, їй треба приділяти увагу і час".
"Так, тату!"
"Розумний хлопчик!"
Після хвилинної мовчанки дитина тихо промовила: "А я не є сімейним скарбом?"

В околицях Вифлеєму жив собі один вовк. Він був справжнім пострахом для тутешніх пастухів, які мусили цілими ночами стерегти від нього стада своїх овець. Хтось із пастухів завжди залишався на сторожі, а вовк усе ходив голодний, підступний і злий.
Та ось настала дуже дивна ніч. Пасовиська сповнилися світлом, музикою і життям. Скрізь звучали дивовижні ангельські пісні. Народилося дитятко — такий маленький рожевий клубочок.
Вовк здивувався, що прості суворі пастухи, всі як один, побігли, аби уздріти дитя.

Преподобний Нестор, некнижний, Печерський жив у 14 ст. Названий некнижним, щоб відрізнити його від Нестора Літописця.
Покинувши мирське життя, ревно служив Господу. Він жодного разу не дозволяв собі задрімати під час богослужінь. А коли молився, то думав лише про те, про що йшлося у молитві. Передбачив день своєї кончини.
Пам'ять - 10 листопада (н. ст.).

Святий Димитрій (у миру Данило Туптало) народився у 1651 р. в містечку Макарові на Київщині. Він був сином козака, який дослужився до звання полкового сотника. З дитинства св. Димитрій виявив особливу любов до науки, юнаком постригся в ченці Кирилівського монастиря в Києві. Незабаром він прославився як добрий проповідник. Архиєпископ Чернігівський Лазар (Баранович) прикликав його проповідувати Слово Боже в кафедральному соборі. В 1684 р. в сані ігумена він повернувся до Києва і почав писати відомі "Четьї мінеї" (житія святих).
Пам'ять св. Димитрія 10 листопада, знайдення мощей - 4 жовтня (за новим стилем).