Пришестя Сина Божого на землю в тілі людському Господь Бог передбачив перше, ніж почав будь-що творити. Люди Старого Завіту, відчуваючи тягар земного життя, з великою надією чекали пришестя на землю Божественного Месії, Спасителя світу. Перебуваючи «у темряві і тіні смертній», вони духовно втішалися вірою в грядущого Визволителя. Господь показав цю віру людей устами пророків, через яких Святий Дух сповіщав про втілення Сина Божого для спасіння людей і наближення їх до Бога, примирення з Ним.
В псалмах пророка Давида є багато пророцтв про Спасителя світу. Серед них є багато свідчень про Нього як Сина Божого: «Господь сказав до Мене: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе» (Пс. 2,7), «сиди праворуч Мене» (Пс. 109,1). В них також говориться, що Він походитиме як чоловік з роду Давидового і що «насіння його перебуватиме повіки» (Пс. 88,37).
Пророк Ісая так виразно свідчив про Христа, що його називають старозавітним євангелистом. Він провістив, що Спаситель світу буде Богочоловік: «Бо Немовля народилося нам – Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру» (Іс. 9,6). Пророк каже, що Спаситель світу наодиться з племені Давидового і на Ньому спочине Дух Божий: «І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух відання і благочестя» (Іс. 11,1-2); що його народить Діва: «Ось, Діва в утробі прийме і народить Сина і наречуть ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7,14); що Він розпочне Свою проповідь у землях Завулона і Неффалима: «Попередній час умалив землю Завулонову і Неффалимову; але наступний звеличить приморський шлях, Зайорданську країну, Галилею язичеську. Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються. Тоді кульгавий скакатиме, як олень, і язик німого буде співати» (Іс. 35,4-6). «Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла… і земля вивергне мерців» (Іс. 26,19).
Єремія теж пророкував, що Спаситель походитиме з роду Давидового, що Він буде Цар праведний, у дні Якого спасеться Іуда та Ізраїль, що ім’я Його буде Господь: «Ось, настають дні, – говорить Господь, – і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно» (Єр. 23,5-6). Пророк також писав, що Спаситель заповість новий завіт людям; «Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт… на серцях їхніх напишу його…» (Єр. 31,31-33). Пророк Єзекиїль провіщав від імені Божого: «Поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида…» (Єз. 34,23); «І укладу з ними завіт миру, завіт вічний буде з ними» (Єз. 37,26).
Про блаженні часи Спасителя говорив і пророк Софонія: «Веселися, дочко Сиону!… Господь Бог твій посеред тебе, Він сильний спасти тебе… буде милостивий з любови Своєї…» (Соф. 3,14-17).
Пророк Захарія писав, що Цар праведний і спасаючий увійде в Єрусалим у простоті (Зах. 9,9), Його оцінять у тридцять срібняків (11, 12-13), а після поразки Пастиря розбіжаться вівці (13,7), і навернені іудеї з вірою будуть дивитися на Того, кого прокололи (12,10).
Найдокладніше про час пришестя Христа на землю відкрито було пророкові Даниїлу в благовісті архангела Гавриїла про сімдесят седмиць (Дан. 9,24-27). Крім того, пояснюючи Навуходоносору, царю Вавилонському, сон, Даниїл прорік, що після володарювання Навуходоносора (золотої голови) ще буде три царства, а потім Бог збудеє царство, яке повік не зруйнується.
Наближався час розкриття предвічної Божої таємниці – втілення на землі Сина Божого. Настала пора здійснення пророцтв. Седмиці пророка Даниїла закінчувалися. Юдеєю в 64 році до народження Христа заволоділи римляни – прийшло четверте, «залізне» царство. Римляни поставили правитилем Юдеї ідумеянина Ірода, надавши йому титул царя. Отже, пророкування старозавітного патріарха Якова про те, що «не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів» (Бут. 49,10), мало вже справдитися, бо з призначенням Ірода (за 40 років до пришестя Христа) скіпетр від Юди було відібрано. Це було ознакою близькості пришестя Примирителя, Посередника між Богом і людьми, Спасителя роду людського.
Цього жаданого часу радісно чекали навіть язичницькі народи. Промисл Божий так мудро передбачив, що для прийняття язичниками нового вчення, яке приніс на землю Господь Ісус Христос, заздалегідь склалися сприятливі умови. Незадовго до народження Христа римська імперія об’єднала під своєю владою багато народів. Головними мовами їх була грецька і латинська. Це прискорило згодом проповідь Євангелія. Релігійні уявлення освічених язичників також допомагали їм сприймати Христову віру. Язичники, хоч і були многобожниками але не втрачали думки про єдиного Бога. Слухаючи вчення своїх мудреців, які не цуралися старозавітного Божественного одкровення, язичники поступово усвідомлювали безпідставність думки про багатьох уявних богів і починали шукати істинного Бога. Дехто з них звертався до іноземних божеств, інші почали ставити вівтарі «незнаному Богові», а були й такі, що навчалися від юдеїв, розсіяних по всій римській імперії, вірувати в істинного Бога.
Хоч юдеї – більше ніж інші народи – мали можливість скласти на підставі Святого Письма правдиве уявлення про Спасителя світу, однак далеко не всі з них засвоїли правильне поняття про Нього. Більшість юдеїв сподівалися, що Месія буде великий цар, який визволить їх з ярма чужинців і зробить панівним народом. Тільки обранці Божі з-поміж них чекали, що Спаситель визволить людей від гріха та його наслідків.
Коли ж «настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони» (Гал. 4,4). Того часу в римській імперії проходив перепис населення. Кожен мешканець повинен був прийти до того міста, з якого походив. Святі Йосиф і Діва Марія прийшли до Давидового міста Вифлиєм, бо походили вони з роду царя Давида. В цьому місті Промислом Божим і було визначено розкритися прихованій віками таємниці: у Вифлиємі народився жаданий Месія, Спаситель світу – Христос.
«І ти, Вифлеєме-Ефрафо, чи малий тим між тисячами Іудиними? З тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походженя від початку, від днів вічних» (Мих. 5,2).
Втіленням Сина Божого для спасіння грішного людства Господь явив Свою найвеличнішу милість, Своє милосердя й безмежну любов до Свого творіння – людини.
Як Всемогутній, Бог міг би одним словом Своїм спасти світ. Але в цьому випадку ми пізнали б тільки Його дивну всемогутність. Тим, що Син Божий став людиною, страждав як смертний і стражданням Своїм одягнув смертне в красу нетління, засвідчено найвеличнішу Божественну любов до людей, які через непослух колись попали під владу гріха.
Величчям цієї Божественної любові до грішного людства Господь навчає всіх нас, людей, запалювати свої серця полум’ям цієї любові, щоб своїм щирим служінням Богові та ближньому ми свідчили свою віру в те, що Господь Ісус Христос прийшов на землю і прийняв тіло людини задля нас і ради нашого спасіння.
Прот. Михаїл Вишняков
ЛПБА
В псалмах пророка Давида є багато пророцтв про Спасителя світу. Серед них є багато свідчень про Нього як Сина Божого: «Господь сказав до Мене: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе» (Пс. 2,7), «сиди праворуч Мене» (Пс. 109,1). В них також говориться, що Він походитиме як чоловік з роду Давидового і що «насіння його перебуватиме повіки» (Пс. 88,37).
Пророк Ісая так виразно свідчив про Христа, що його називають старозавітним євангелистом. Він провістив, що Спаситель світу буде Богочоловік: «Бо Немовля народилося нам – Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру» (Іс. 9,6). Пророк каже, що Спаситель світу наодиться з племені Давидового і на Ньому спочине Дух Божий: «І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух відання і благочестя» (Іс. 11,1-2); що його народить Діва: «Ось, Діва в утробі прийме і народить Сина і наречуть ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7,14); що Він розпочне Свою проповідь у землях Завулона і Неффалима: «Попередній час умалив землю Завулонову і Неффалимову; але наступний звеличить приморський шлях, Зайорданську країну, Галилею язичеську. Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються. Тоді кульгавий скакатиме, як олень, і язик німого буде співати» (Іс. 35,4-6). «Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла… і земля вивергне мерців» (Іс. 26,19).
Єремія теж пророкував, що Спаситель походитиме з роду Давидового, що Він буде Цар праведний, у дні Якого спасеться Іуда та Ізраїль, що ім’я Його буде Господь: «Ось, настають дні, – говорить Господь, – і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно» (Єр. 23,5-6). Пророк також писав, що Спаситель заповість новий завіт людям; «Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт… на серцях їхніх напишу його…» (Єр. 31,31-33). Пророк Єзекиїль провіщав від імені Божого: «Поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида…» (Єз. 34,23); «І укладу з ними завіт миру, завіт вічний буде з ними» (Єз. 37,26).
Про блаженні часи Спасителя говорив і пророк Софонія: «Веселися, дочко Сиону!… Господь Бог твій посеред тебе, Він сильний спасти тебе… буде милостивий з любови Своєї…» (Соф. 3,14-17).
Пророк Захарія писав, що Цар праведний і спасаючий увійде в Єрусалим у простоті (Зах. 9,9), Його оцінять у тридцять срібняків (11, 12-13), а після поразки Пастиря розбіжаться вівці (13,7), і навернені іудеї з вірою будуть дивитися на Того, кого прокололи (12,10).
Найдокладніше про час пришестя Христа на землю відкрито було пророкові Даниїлу в благовісті архангела Гавриїла про сімдесят седмиць (Дан. 9,24-27). Крім того, пояснюючи Навуходоносору, царю Вавилонському, сон, Даниїл прорік, що після володарювання Навуходоносора (золотої голови) ще буде три царства, а потім Бог збудеє царство, яке повік не зруйнується.
Наближався час розкриття предвічної Божої таємниці – втілення на землі Сина Божого. Настала пора здійснення пророцтв. Седмиці пророка Даниїла закінчувалися. Юдеєю в 64 році до народження Христа заволоділи римляни – прийшло четверте, «залізне» царство. Римляни поставили правитилем Юдеї ідумеянина Ірода, надавши йому титул царя. Отже, пророкування старозавітного патріарха Якова про те, що «не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів» (Бут. 49,10), мало вже справдитися, бо з призначенням Ірода (за 40 років до пришестя Христа) скіпетр від Юди було відібрано. Це було ознакою близькості пришестя Примирителя, Посередника між Богом і людьми, Спасителя роду людського.
Цього жаданого часу радісно чекали навіть язичницькі народи. Промисл Божий так мудро передбачив, що для прийняття язичниками нового вчення, яке приніс на землю Господь Ісус Христос, заздалегідь склалися сприятливі умови. Незадовго до народження Христа римська імперія об’єднала під своєю владою багато народів. Головними мовами їх була грецька і латинська. Це прискорило згодом проповідь Євангелія. Релігійні уявлення освічених язичників також допомагали їм сприймати Христову віру. Язичники, хоч і були многобожниками але не втрачали думки про єдиного Бога. Слухаючи вчення своїх мудреців, які не цуралися старозавітного Божественного одкровення, язичники поступово усвідомлювали безпідставність думки про багатьох уявних богів і починали шукати істинного Бога. Дехто з них звертався до іноземних божеств, інші почали ставити вівтарі «незнаному Богові», а були й такі, що навчалися від юдеїв, розсіяних по всій римській імперії, вірувати в істинного Бога.
Хоч юдеї – більше ніж інші народи – мали можливість скласти на підставі Святого Письма правдиве уявлення про Спасителя світу, однак далеко не всі з них засвоїли правильне поняття про Нього. Більшість юдеїв сподівалися, що Месія буде великий цар, який визволить їх з ярма чужинців і зробить панівним народом. Тільки обранці Божі з-поміж них чекали, що Спаситель визволить людей від гріха та його наслідків.
Коли ж «настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони» (Гал. 4,4). Того часу в римській імперії проходив перепис населення. Кожен мешканець повинен був прийти до того міста, з якого походив. Святі Йосиф і Діва Марія прийшли до Давидового міста Вифлиєм, бо походили вони з роду царя Давида. В цьому місті Промислом Божим і було визначено розкритися прихованій віками таємниці: у Вифлиємі народився жаданий Месія, Спаситель світу – Христос.
«І ти, Вифлеєме-Ефрафо, чи малий тим між тисячами Іудиними? З тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походженя від початку, від днів вічних» (Мих. 5,2).
Втіленням Сина Божого для спасіння грішного людства Господь явив Свою найвеличнішу милість, Своє милосердя й безмежну любов до Свого творіння – людини.
Як Всемогутній, Бог міг би одним словом Своїм спасти світ. Але в цьому випадку ми пізнали б тільки Його дивну всемогутність. Тим, що Син Божий став людиною, страждав як смертний і стражданням Своїм одягнув смертне в красу нетління, засвідчено найвеличнішу Божественну любов до людей, які через непослух колись попали під владу гріха.
Величчям цієї Божественної любові до грішного людства Господь навчає всіх нас, людей, запалювати свої серця полум’ям цієї любові, щоб своїм щирим служінням Богові та ближньому ми свідчили свою віру в те, що Господь Ісус Христос прийшов на землю і прийняв тіло людини задля нас і ради нашого спасіння.
Прот. Михаїл Вишняков
ЛПБА
